Земля в ілюмінаторі

      Тіна Кароль, яку бiльшiсть людей відкрила для себе після впевненої перемоги на «Новій хвилі» півроку тому, нещодавно відзняла свій перший кліп. Пісня «Выше облаков» належить до тих, які слухаєш один раз і одразу малюєш в уяві жирну п'ятірку: виконання, слова, музика, словом, усе соковито, чуттєво і професійно. Сьогоднішній графік Тіни Кароль нагадує передноворічний состав поїзда Київ—Львів: усі купе забиті зйомками телевізійних програм (новорічні вогники та «Хочу бути зіркою» на «1+1»), у проході товпляться журналісти з заявками на розгорнуті інтерв'ю (тільки дурний, сліпий і глухий не уявить собі цю дівчину зi статуеткою МTV чи в дуеті з Уїтні Х'юстон),  у тамбурах скупчилися викладачі вокалу, композитори, продюсери, адміністратори, іміджмейкери (у березні Кароль планує видати дебютний альбом), з даху вагона у вікна зазирають фанати, у вагоні-ресторані чекають Ліля Підкопає ва, з якою товаришує Тіна та інші друзі, яких вона ділить на дві категорії: ті, що були до «Нової хвилі» і які з'явилися після, а на місці начальника поїзда сидить НТКУ зі своїм відбором на «Євробачення». Трохи підтягнемо завісу догори, щоб уже перед недільною телевізійною версією «Ти — зірка» читачам було видно, що Тіна стала однією з переможниць київського відбіркового туру.

      Тетяна (справжнє ім'я співачки), або АНІ ЛОРАК, якщо його прочитати навпаки, не просто намагається встигнути все й усім розповідає, як важко це зробити, а й встигає. Силу волі та нетендітний (як можна спершу зробити висновок iз зовнішності) характер Тіна демонструє навіть у кліпі. Насправді його безсюжетність банальна: в переході біля камер схову на київському вокзалі встановили потужну авіаційну установку, так званий вітродуй, а під куполом київського цирку на мотузках зі шматків червоної тканини перекидався акробат, але подивіться на Тіну... Текст власного авторства вона переживає перед камерою від слів «не проси», до повтору останнього приспіву. «УМ» вдалося протовпитися поміж усього гелготіння у київсько-львівському поїзді і розпитати Тетяну про «Выше облаков»: «Насправді я не пишу віршів, — розповіла вона, — ну колись у дитинстві писала, бо кохала хлопця... Зараз же ми зверталися до поетів, які придумують тексти для шоу-бізнесу, але вони не змогли відобразити те, що я відчуваю чи як думаю. А «Выше облаков» народилися спонтанно: я була в Москві на зйомках новорічного вогника на каналі СТС. Встигла відзняти лише власне виконання, а на загальну пісню навіть не залишилася. З Росії ми вилетіли опівночі, тому що о шостій ранку на запрошення міністра оборони Анатолія Гриценка я летіла до Іраку в складі офіційної української делегації. От за ту ніч я і придумала нову пісню».

      Цікаво, що Тіна також автор слів у пісні «Ты отпусти»: «Ты все прости, он не стоит того, ты сохрани гордость свою», які перегукуються із «Выше облаков»: «Не стремись за своим вчерашним прошлым». І якщо Кароль продовжуватиме сама писати тексти пісень, зокрема для дебютного альбому, то українська музика нарешті отримає свою чуттєву і водночас сильну та горду Жанну д'Арк, якої нам так бракує. «Коли писала, згадувала якісь події, переживання зi свого життя. Це не тільки ліричні моменти, а також звернення до жінок: щоб вони відпускали ці сердечні проблеми геть, — так жити легше!», — розмірковує Тіна.

      Ідея зйомок та образу у відео теж належить Кароль. «Це червоно-білі кольори, подібнi до «червоне — то любов, а чорне — то журба», тільки з моєю інтерпретацією. Спеціально для зйомок ми пошили чотири однакові сукні: я спочатку вимазую їх біля стінки, а потім, наче очищуюсь, доводилося мити волосся та обличчя, які теж були брудними». Співачка також піднімалася під шатро цирку і всупереч сподіванням не злякалася, а й «відчула невимовне відчуття польоту. Я намагаюся пережити його під час творчості, але реальність переконливіша. Коли творитиму наступного разу, обов'язково знову заберуся під шатро». Словом, вище неба. І понад хмарами.

МУЗИКА Михайла Некрасова

СЛОВА Тіни Кароль

Выше облаков

Не проси у любви быть осторожной,

Не стремись за своим вчерашним прошлым.

Зачеркнуть свою тень по миллиметру,

Закричать и бежать навстречу ветру.

Я хочу прошептать, а кто услышит?

Я хочу закричать как можно тише

И слезой растопить стальные цепи.

Плачет дождь, плачу я, мы — словно дети.

Приспiв.

Выше облаков мы с тобой начнем сначала,

И сказать «люблю» жизни всей нам будет мало (2р.)

Почему каждый раз, когда взлетаешь,

Что-то держит тебя, и ты не знаешь,

Как любовь удержать, ведь это тайна,

«До свиданья» сказать, но не буквально.

Я хочу прошептать, а кто услышит?

Я хочу закричать как можно тише,

Моя воля сильна, да кто поверит,

И я знаю, слезам никто не верит.

Приспiв.