ТЕЛЕЕКРАН ВИХІДНИХ

13.01.2006

КІНОКЛАСИКА

Телеканал «ЕНТЕР-Фільм», субота 14 січня, 12.35

«Кохання однієї блондинки» (Lasky jedne plavovlasky)

Чехословаччина, 1965 рік, 98 хвилин

Режисер: Мілош Форман

У ролях: Хана Брейхова, Владімір Пухольт, Владімір Меншик, Іван Кхейл, Іржі Груби

      Чеське кіно 60-х років було одним iз найцікавіших у Європі. Чеська кіношкола того періоду дала світу десятки талановитих творців, частина з яких була змушена залишити свою країну після радянської інтервенції 1968 року, а ті, хто залишився на батьківщині, або були позбавлені права на творчу роботу, або підлаштовувалися до праці в умовах жорсткої цензури. Чехословаччину залишив Мілош Форман, який здобув світову славу такими відомими фільмами, як «Політ над гніздом зозулі», «Волосся», Регтайм» чи «Народ проти Ларрі Флінта».  Пропонований для перегляду дебютний фільм режисера «Кохання блондинки» входив до офіційної програми Венеціанського кінофестивалю.

      Герої стрічки Мілоша Формана є звичайними молодими людьми, такими ж, як і більшість молодих людей у світі. Вони не хороші й не погані, не особливо розумні, але й не дуже дурні. Йдеться про молодих працівниць взуттєвої фабрики. Ці дівчата прагнуть одного: трохи особистого щастя та романтичного кохання. Форман побудував свій кінематографічний стиль на принципi, що в банальному житті простих людей більше драматизму та правди, ніж у класичній драмі. З таких щоденних банальних подій і складається сюжет «Кохання блондинки». Головна героїня Адула (досконала роль Хани Брейхової) прагне кохання і шукає його у зв'язках з випадковими чоловіками iз свого провінційного містечка. Але ось вона знаходить справжнє кохання (принаймні так вона вважає) в особі піаніста з Праги, який приїхав зі своїм оркестром на один концерт до її містечка. Хлопець напідпитку під час проведеної з нею єдиної ночі освiдчується в коханнi та обіцяє одружитися. Коли ж наступного ранку він зникає, то наївна провінціалка збирає валізу з пожитками і прямує за «женихом» до Праги.

      Форман оповідає цю простеньку історію майже з точністю кінодокументаліста. У фільмі задіяні лише кілька фахових акторів, а інші ролі виконують справжні робітниці взуттєвої фабрики. Режисер спостерігає за своїми героями з симпатією, не висміює  їх навіть тоді, коли вони роблять крайні дурощі. Глядач iз допомогою його кінокамери сам доходить до суті речей, прихованої під банальнiстю буднiв.

СВІЖИНА

Телеканал «1+1»,неділя 15 січня, 19.50

«Напад на 13-ту поліцейську дільницю» (Assault on Precinct 13)

СШАФранція, 2005, 109 хвилин

Режисер: Жан-Франсуа Ріше

У ролях: Етан Хок, Лоуренс Фішберн, Джон Легуізамо, Марія Белло

      Цього року виповнюється 30 років виходу на екрани світу вже класичного трилера американського майстра цього жанру Джона Карпентера «Напад на 13-ту поліцейську дільницю». У січні минулого року з'явився рімейк цієї стрічки, який тепер доволі оперативно виходить на наші телеекрани. Знімаючи 30 років тому оригінал, Карпентер віддав данину шани всім своїм кумирам: французькому письменнику Жану-Полю Сартру за його роман «Безвихідь», кінорежисеру Джорджу Ромео за його класичний фільм жахів 1968 року «Ніч живих трупів» та кінорежисеру Говарду Хоксу за його класичний вестерн 1959 року «Ріо Браво». Фільм Карпентера був фактично рімейком усіх цих творів, передавав жах людей, які змушені протистояти у чотирьох стінах замкненого приміщення тупій диявольській силі, яка атакує ззовні. Якщо розглядати тему ширше, то фільм Карпентера був екранізацією видінь, які кожному з нас доводилося пережити в жахливих снах. Сила фільму Карпентера, який він зняв за смішну суму в 100 тис. доларів, полягала в тому, що глядач просто фізично відчував жах людей, змушених боронитися у практично безвихідній ситуації проти сильнішого від їхніх реальних можливостей зовнішнього зла.

      Слабкість рімейку, який зняв за дуже великі американські гроші французький кінорежисер Ріше, полягає в тому, що зовнішнє зло стало персоналізованим, а мотиви дій людей, які опинилися у пастці, пояснюються. У підсумку, замість досконалого трилера ми отримуємо черговий бойовик з обов'язковими для сучасного голлівудського кіно спецефектами, стріляниною та хизуванням марками зброї. Карпентер грав на найпотаємніших почуттях та страхах людини, а Ріше створив видовище для сучасних підлітків.  Рімейк має свої сильні моменти: чорношкірий актор Лоуренс Фішберн переконливий та досконалий у навіть безнадійних стрічках, акторка Марія Белло також переконлива в ролі жінки, яка у критичний момент демонструє, що вона є «єдиним чоловіком» серед оточених у приміщенні поліцейського відділку. Фільм також буде цікаво переглянути тим, хто пам'ятає оригінал 1976 року.

  • Сашко Лірник: Казку пропускаю через себе...

    Хто не знає Сашка Лірника? Виявляється, є такі. Та з кожним новим днем незнайків стає все менше: то книга з Лірниковими казками до рук потрапить, то диск хтось перепише й дасть послухати, то на телебаченні Лірникову вечірню казочку тато з мамою увімкнуть. Казкар постійно спілкується з читачами, слухачами й глядачами, їздить з волонтерською місією на Донбас, а також за кордон, до українців діаспори. >>

  • Розкадровані мандри

    Професійна мандрівниця Ольга Котлицька цього тижня у Києві збирає друзів, щоб нагадати: телепроекту про подорожі, автором і ведучою якого вона є, уже 20. Спочатку був «На перший погляд», потім він трансформувався у «Не перший погляд». >>

  • Сміятися з леді-боса

    Навіть якщо комедії не ваш улюблений кіножанр, варто подивитися на неперевершений талант однієї з найсмішніших сучасних коміків — американської акторки Меліси Маккарті у новій стрічці «Леді бос», що цього тижня виходить у прокат в Україні. >>

  • «За мною там Непал, Гімалаї сумують»

    Телеведучий Дмитро Комаров на каналі «1+1» показав Камбоджу, Індію, Кубу, Болівію та інші країни такими, як ніхто не здогадувався. Він «вивертає» світ і показує його з вражаючих сторін. У кабінеті Дмитра в офісі «Плюсів», де ми ведемо розмову, ніби зібрані шматочки екзотичних країн, у деталях. >>

  • У новинах немає змоги «погратися»

    Упродовж останніх років вибагливі телеглядачі, які цінують свій час, усе частіше відмовляються від перегляду ефірів так званих великих каналів, де навіть у новиннєвих блоках орієнтуються на «інформацію розваг» — інфотеймент. >>

  • Провокатори з мікрофонами

    У Донецьк прибула група з 20 представників російських ЗМІ, перед якими поставлено завдання «фіксації обстрілів мирного населення українськими військовими», а також «консультацій» з організації провокацій, — повідомили в групі «Інформаційний спротив». >>