Дефіциту в коментарях щодо розв'язаної i зрештою програної Кремлем «газової війни» проти України наш медіа-простір не відчував, однак усі вони зрештою зводилися до не дуже оригінальних тез. Перша, звичайно, наголошує на імперських амбіціях російського президента; друга, «опозиційна», — на непрофесійності дій нинішньої влади. Досить дивна схильність до ідеалізму в країні, де зовсім недавно марксистсько-ленінська політекономія не те що домінувала — вона просто виключала можливість існування всіх інших теорій. Але спробуйте пошукати в усіх політичних явищах матеріальний зиск конкретних дійових осіб — не помилитися.

Поки Україна пручалася в руках газового спрута, сусідні країни помовчували. Це нагадувало ситуацію, коли один хуліган тримає в напрузі ціле товариство і ніхто йому не чинить опір. Так охарактеризував новорічне газове запаморочення, яке пережила Європа, колишній комісар Єврокомісії Кріс Патен. До яких наслідків призвела ця криза і які висновки з неї зробили сторони, причетні до енергетичного скандалу, згодом охоче говорили всі.