Де нас можуть здивувати?

      Хто професійний мандрівник за наказом редакції? Журналіст. У відрядженнях і прес-турах, ознайомчих поїздках і на семінарах, у гарячих точках і просто у відпустці ми мандруємо світом, виконуємо редакційні завдання і всотуємо географічно-культурні принади планети. Журналістів важко здивувати, саме тому до них ми звернулися за найяскравішими туристичними враженнями цього року. Може когось вони надихнуть...

Наталя Дмитренко,

«Україна молода»

      Перше, що вразило нас, українських туристів, у Буенос-Айресі, — тотальне озеленення міста. Як пояснили нам гіди, вся зелень там — рукотворна, оскільки природні умови пампасiв не дають шансу народитися і розвинутися бодай найменш примхливій рослинці. У міських парках вражає поєднання звичайних для нас листяних дерев із різнокаліберними пальмами, пляшковими деревами і монстрами-фігами, яким уже понад сто років. Жителi Буенос-Айреса  шанують садівничий труд і трепетно ставляться до дерев, тому зламана гілка у них — це мало не кримінальний злочин. Окрема історія — зелені галявини, на яких уміщаються відпочиваючі в обід клерки, студенти з конспектами і сеньйори в купальниках (а щоб засмага була якнайкращою, то ще й шлейки кокетливо приспущені). І при цьому ніяких пластикових відходів і пакетиків з логотипом «МакДональдса». Це раз. Два — варто було підняти очі вгору, як на дахах мало не всіх будинків — багатоповерхівок, приватних багатих і середнього достатку — були помічені все ті ж парки, але в мініатюрі. Дiжки з деревами (мовчу вже про банальні вазони) живуть на балконах. А посольство сусідньої з Аргентиною Бразилії узагалі нагадує висячі сади Семіраміди — за зеленню майже не видно сірого каменю будівлі.

Оксана Зінов’єва,

«ТСН», канал «1+1»

      Я не вперше була в Грузії, але туристичні враження знову найсильніші — звідти. Сподобалося купання у гірській річці — неглибокій, прозорій, швидкоплинній, відчуття як від гідромасажу. Сподобалися сільські дерев'яні ресторанчики з величезними верандами, де від столика до столика «колядують» музиканти. Сподобалися печі край доріг у Західній Грузії, в яких  печуть хліб, і можна купити його ще гарячим.

      Ми були в селі Багдад, де живе тітка моєї грузинської подруги, там абсолютно натуральне господарство, немає газу, лише «буржуйка». Хліб ми привезли з собою, були кукурудзяні коржі, нашвидкуруч відкрутили голови двом куркам — вийшли розкішні «курчата табака», домашнє вино, і при цьому вийшло багате, смачне, неймовірне застілля. Минулого року я привезла з Грузії цілу касету їхніх кліпів, у цьому — фільм «Батько солдата».

      Іще колосальні враження від Пітера. Як класно вони його зробили! Храми фантастичні — Спаса на крові, Ісакієвський собор, Маріїнський театр, знову поставили пам'ятник Чижику на Фонтанці, який двічі крали. Розведення мостів ми пропустили — до речі, в ресторані «Генацвалє», а зведення — казка. Зовсім непомітно, плавно міст змінює положення — ось він іще розведений, і ніби нічого не відбувається, через якусь хвилину по ньому вже переїжджають перші машини.

Алєся Волчик,

редактор моди журналу «Академія»

      Якби ви своїми очима побачили, у що вони перетворили дику пустелю за кілька десятків років, то оцінили б ступінь мого захоплення по вищому розряду. В Об'єднаних Арабських Еміратах, де я була цього року, цілий рік літо, і тільки одного разу в березні сталися «заморозки» — вночі температура впала до +10. Там безліч новітніх чудес світу. Наприклад, «Пальмовий острів» — насипаний із піску острів у вигляді пальми, який буде з'єднаний із сушею 400-метровим мостом. Острів уже практично готовий, до 2005-го року будівельники закінчать будівництво 49 готелів, 40 бутiк-готелів, розважальних і торгових центрів, гольф-клубів, пристаней для приватних яхт, розкішних вілл. До речі, деякі з них уже викуплені нашими небідними братами-слов'янами. Ще один туристичний шок — найвищий і найдорожчий у світі готель «Бурж Аль Араб», у якому номер за добу коштує 1000 доларів. Я на власні очі бачила ці двоповерхові номери з видом на море, в яких усе, навіть штори на вікнах, — на дистанційному керуванні. Потрапити на «екскурсію» в «Арабську башту», як перекладається «Бурж Аль Араб», можна за 30 доларів, фотографувати не дозволяють навіть за гроші. І взагалі — на 3,5 мільйона населення в ОАЕ припадає 58 тисяч мільйонерів. Я в цю країну просто закохалася. Не кажучи вже про мільйонерів...

Михайло Бриних,

екс-ведучий «Останньої барикади»,
нині вільний літератор

      Цього літа ми вперше відпочивали на Світязі, власне в селі Світязь, що стоїть на березі цього популярного озера. Наскільки у пансіонатах, де люди набивалися, як шпроти, у якісь захалявні будиночки, було дорого, і наскільки добре і дешево відпочивати у хатах місцевих жителів або людей, які тримають «нерухомість» з «туристичною метою». Тільки от до самого озера треба добиратися «мінними полями», які утворюють місцеві корови, і з цим пов'язане перше сильне враження. Вперше у житті я зіткнувся із симбіозом пляжа і пасовиська, яке не сприймається відразливо. Уявіть таку картину із кізяками на Дніпрі...

      Друге враження. Тільки ти приїхав, кинув речі і пішов «зустрітися з озером», як на березі тебе зустрічають якісь персонажі із «Восставших из ада». Стоять білі, наче потріскані, наче мумії, наче закам'янілі, люди. Схоже на сад гіпсових скульптур. Насправді на березі Світязя є поклади лікувальної і страшенно дорогої білої глини, якою відпочиваючі обмазуються з ніг до голови — тільки очі блищать, і коли вона висихає, то стає як каменюка, і треба довго й нудно її із себе злущувати. Я теж вимазувався, але не дуже добросовісно.

       І третє враження традиційне для відпочинку на Світязі — я дуже добре ловив рибу, тобто вона мені дуже добре ловилася. І плотва, і окунці, і красноперка, і верховодка...