Зовсім різний настрій був у прихильників «гри гулліверів» — Києва та Одеси — після позавчорашніх єврокубкових матчів — перші сумували з приводу поразки своїх улюбленців у Пермі від місцевого «Урал-Грейта», а другі раділи перемозі муніципального баскетбольного клубу над французьким «Нансі», яка, до того ж, стала першим успіхом представників Південної Пальміри у нинішньому розіграші Кубка ФІБА-Європа.

Після завершення кар'єри Андрієм та Наталією Медведєвими українські шанувальники тенісу звернули увагу на досить численну плеяду молодих майстрів ракетки. Хто з них зможе хоча б наблизитися до слави іменитих попередників, сказати важко. Занадто багато часу витрачається на перші етапи кар'єри, де набираються перші рейтингові очки. Не так просто знайти спонсора, який повірить у спортсмена і перспективу повернення грошей і одержання дивідендів, що можливо лише за умови участі у турнірах АТР світової серії. Поки ж українські тенісисти перебувають у стадії наближення до мрії, тому кожне очко у нижчих за рівнем «челенджерах» має вагу золота. Приємно, що все частіше молодим талантам України надається шанс виступати у таких турнірах удома, не витрачаючи стартовий капітал на далекі вояжі.

До написання цих рядків мене спонукало видовище «класичного» донецького дербі 15-го туру поточного вищолігового українського футбольного чемпіонату. Такий собі контрольно-тренувальний матч підвищеної обопільної відповідальності у рамках офіційного турніру. Кількість єдиноборств на пальцях перерахуєш; офіційна статистика фолів — аж 15 штук на двох (через лупу, певне, рахували); аж 4 взяття воріт (кооперативних, як у нетрадиційних шахах); та все решта на рівні. Ніякого порівняння з матчами ветеранів із заздалегідь запланованим загальним фуршетом.