Вечір напередодні Різдва у різних краях України зветься по-різному: Святвечір, Канун, Вілія, Багата кутя. Свято це сімейне: весь рід має зібратися за святковим столом цього вечора, щоб протягом наступного року всі трималися вкупі й жили дружно. В Україні християнські традиції різдвяного святкування тісно переплетені з прадавніми аграрними звичаями й обрядами. На святковий період виносили з хати все, що нагадувало про повсякденну роботу (кросна, прядки й інший господарський реманент), адже працювати протягом усіх святок (від 25 грудня до 6 січня за старим стилем) вважалося гріхом. Оселю старанно чепурили, прибирали найкращими рушниками, вікна прикрашали витинанками з мережаного паперу, перед іконами чіпляли фігурки голубів, до стелі підвішували павуків — виплетені з житньої соломи геометричні конструкції. За народними переказами, павук обснував світ, а також спас святе сімейство, заснувавши вхід до печери, де від переслідування царя Ірода переховувалася Діва Марія з немовлям Ісусом.

Подія, яку святкує цими днями увесь християнський світ, змальована в другому розділі Євангелія від Луки. Саме євангеліст Лука найповніше розповідає нам про той великий день, що започаткував новий період в історії розвитку людської цивілізації, днем витоку нової якості у взаємовідносинах Бога з людьми, днем зачину Нового Заповіту...

Для мільйонів християн у всьому світі Різдво є найочікуванішим і найулюбленішим святом. Дарма, що ми відзначаємо його у різні дні та по-різному. Головне — це саме відчуття свята. Тямущі в тонкощах цього дійства люди кажуть, що в багатьох європейських країнах у святкуванні Різдва переплетені християнські й поганські традиції. І в кожній країні є своя «родзинка» славлення народження Христа.

Напередодні Різдва, у ніч, молоді загадували, як складеться їхнє життя цього року, намагалися вгадати значні події, де одне з основних — майбутнє весілля. Для цього виливали у воду розтоплений віск і по його контурах намагалися побачити силуети тих, із ким зустрінуться на життєвому шляху, або силуети різних символів: будинок — до статку, кружечки, схожі на монети, — до багатства, овочі й фрукти — до здоров'я. Такі ж силуети-символи вгадували в контурах згорілого паперу, причому папір палили на пласкій посудині, а потім підсвічували його ззаду, щоб силует чітко відбивався на стіні. Часто використовували черевик — викидали перед будинком. Той, хто підбере його, буде або нареченим, або носієм імені нареченого. А ще — зверталися до дзеркала. Накривали стіл до вечері й ставили додатковий прилад для того, на кого загадують. Перед накритим столом установлювали дзеркало так, щоб весь стіл і той, хто сидить за ним, добре були видні. Запалювали свічі в темряві, при свічах вдивлялися в дзеркальне відображення: там повинні були виникнути картини майбутнього, пов'язані з тим, на кого ворожать.

Напередодні та після Нового року найбільші українські міста відвідав казковий караван Кока-Кола. Разом із його прибуттям у багато домівок прийшло дещо ностальгічне і таке приємне відчуття «свята, що наближається». На західний манер, із «Джингл белз» та із самими святковими дзвониками, із справжнім Дідом Морозом (чи то пак святим Миколаєм) та його свитою — ельфами, снігуроньками та білими ведмедями. Щоправда, приїздив казковий караван не в санчатах, запряжених полярними оленями, а на червоній фірмовій вантажівці-фургоні з логотипом Сoca-Cola. Так було в Донецьку, Дніпропетровську, Запоріжжі, Харкові, Львові та Одесі. Київ став завершальним пунктом шляху новорічного каравану. Про його прибуття до столиці можна було дізнатися з інформаційних листівок, що розповсюджували в торговельних мережах міста перед Новим роком.

Коли католики вже відсвяткували своє Різдво, а атеїсти — своє, Новий рік, до православних приходить наше. Коли починаєш питати в бабці на базарі разом із пшеницею ще й рецепт куті, коли хочеш встигнути і на службу Божу і хрещеників прийняти, коли з року в рік усе більше людей за столом підспівують колядки — оце і є воно, Різдво.