— Якби до вас не було музикантів, які б вели подібні програми, чи погодились би ви взяти участь у кулінарному проекті?
— Так. Мені подобається готувати. Хоча для себе я це роблю нечасто. Лише коли приїжджають гості. Та оскільки таке трапляється мало не щодня, то останній тиждень, наприклад, я взагалі весь час куховарив. А в цій програмі, принаймні дуже на це сподіваюся, я зможу підвищити свою кулінарну кваліфікацію. Довідаюсь якісь нові рецепти.
— Програма виходить о 9-й ранку. Здається, це не ваш час... Ви сова чи жайворонок?
— Сова. Зранку мене краще не будити. Сьома година — це для мене занадто рано. Але о десятій, в принципі, вже прокидаюся.
— Як давно ви «опанували» плиту?
— Коли вступив до консерваторії й почав мешкати в гуртожитку. Там просто не було іншого виходу. Пізніше, коли переїхав до Києва, час від часу потроху собі готував те, що мені подобається. Звісно, не мав змоги «розвернутися», готувати якісь екзотичні страви. Але певну кількість непоганих страв таки навчився готувати: борщ, різноманітні супи, картопляні страви — з усього, що потрапляло під руку, з того й готував. Доводилося вчитися самотужки. Але мені це подобалося. Особливо — експерименти із супами.
— Чому саме перші страви? Їх швидше готувати?
— Я б так не сказав. Суп готується годину. На плов, правда, йде аж дві години. На пробах «Смачної країни» я саме плов і готував. Ускладнювало процес те, що ми готували його на багатті, адже зйомки відбувалися у мене на дачі. Мені зателефонували з «1+1» й запропонували: «Не хочеш себе спробувати?» Я відповів: «А навіщо мені пробувати? Я знаю, як це робиться». Тоді вони сказали: «То чому б нам це не зняти?». Приїхали до мене на дачу, попередньо купивши потрібні інгредієнти. Адже плов я готую винятково з баранини й на курдючному лої. Звісно, що на плиті плов приготувати значно простіше, адже там є змога регулювати вогонь. З багаттям тяжче, адже плов — така страва, що її дуже легко можна недоварити чи переварити, й тоді це вийде не плов, а каша. Але, мушу сказати, що плов вийшов доволі непоганий. Знімальна група «сточила» весь казанок.
— Чи виникали якісь труднощі під час зйомок « Смачної країни»?
— Траплялися. Річ у тім, що їжу я звик готувати мовчки. У зв'язку з цим у нашого режисера Андрія Дончика виникли чималі проблеми. На майданчику мене намагаються розворушити, щоб я якнайбільше коментував процес приготування їжі. А я розумію, що, починаючи теревенити, страшенно відволікаюсь від свого заняття, і зникає вся магія.
— Але ж ви розумієте, що режисер прагне видовища?
— Але ж моє завдання — приготувати! Я розмовляю лише в перервах. Для мене в цій програмі головне завдання знайти золоту середину, щоб зробити все і смачно, і видовищно. Крім того, для запису чотирьох програм я ледве зміг викроїти два дні. Адже, крім «Смачної країни», мав ще й зйомки різноманітних новорічних «вогників», до того ж триває підготовка мого нового альбому. Та й гастрольний графік напередодні Нового року значно завантаженіший, ніж будь-коли. Доводиться викручуватися.
— Чи існують на телебаченні якісь кулінарні програми, які вам особисто подобаються?
— Подобається, як працює Макаревич. Можливо, тому що його програма була першою в цьому жанрі. А може, тому що він теж хоч і музикант, але готувати йому справді подобається. Я чув про його щире захоплення цим процесом.
— Кого б ви мріяли покликати до себе на кухню на зйомки «Смачної країни»?
— Дуже хочу, навіть мрію приготувати страву разом із Катериною Ющенко. Адже чув про її неабиякі таланти у цій царині.
Розмовляла Світлана ЦИБАНЬОВА.