Центральна виборча комісія зареєструвала останню з політичних сил, які можна вважати якщо не фаворитом, то принаймні впливовим гравцем майбутніх виборчих перегонів, — блок партій «Пора» та ПРП. Невдовзі кандидатські посвідчення одержать 244 кандидати від коаліції, очолюваної Віталієм Кличком. При цьому майже півтори сотні «порівців»-пеерпістів одержали від ЦВК одкоша: 87 неналежним чином оформили документи, а ще 57 не подали заяви про згоду брати участь у виборах, повідомляють «Українські новини».

Щоб утерти носа есдекам на попереднiх мерських виборах, Олександрові Омельченку довелося навіть робити стійку на руках. Так він відкидав закиди свого головного опонента, члена СДПУ(о) Григорія Суркіса, у тому, що пенсіонерам, мовляв, треба лежати на дивані, а не керувати столицею. І навряд чи тоді він міг прогнозувати, що політична сила, яка випустила проти нього всю свою важку артилерію, з часом раптом дійде думки, що Омельченко насправді є навіть дуже достойним кандидатом. І, мабуть, мало хто міг подумати, що на підтримку Омельченка зголосяться політичні сили з такими різними гаслами — «Так!» і «Не так!». Але, хоч як це дивно, «Наша Україна» та СДПУ(о) таки зійшлися в поглядах на кандидатуру київського міського голови.

Після президентського призначення на посаду голови Севастопольської міськдержадміністрації Сергій Іванов насамперед поставив за мету домогтися законності у болючому питанні виділення міськрадою землі в місті. Адже земелька на чорноморському узбережжі коштує чимало, а в Севастополі — й поготів. Натомість місцевим чиновництвом земельні ділянки роками «херсонесилися» ледь не за безцінь.

Поки українська влада тішиться зі своєї перемоги, російська — радіє, що теж не без вигоди (зрештою, в результаті «Газпром» скільки хотів — 230 доларів за тисячу кубометрів газу, — стільки й отримає) для себе викрутилася із несподівано жорсткої сутички з «помаранчевим» керівництвом України, а експерти з обох сторін із калькуляторами в руках чухають потилиці, підраховуючи, хто ж таки кого «обставив» і кому досягнуті домовленості щодо постачання і транзиту газу вигідніші, політики гнуть своєї. Ще б пак — вибори ж на носі, і не скористатися такою «гарячою» темою просто гріх. Тим паче що, коментуючи як саму «газову війну», так і її розв'язку, завжди можна про щось змовчати, щось — виставити наперед, словом, «обсмоктати» ситуацію зі свого боку і з користю для себе.

Уже зараз очевидно, що «газове питання» для України не вичерпане. З усіх боків лунають політичні оцінки укладеного в Москві контракту щодо постачання газу, будуть іще й юридичні. Зрештою, кожен із нас іще оцінить «газову розв'язку» власним гаманцем: для населення вже подорожчав на 25 відсотків природний газ (як запевняє Прем'єр-міністр Юрій Єхануров, принаймні в першому півріччі подальшого зростання ціни не буде), а рівень надходжень до бюджету, за словами в.о. голови Бюджетного комітету Верховної Ради Людмили Супрун, внаслідок зростання ціни на російський газ до 95 доларів може знизитися за рахунок підвищення собівартості продукції українських підприємств.

«Україна за рік президентства Віктора Ющенка поставила собі дуже багато максималістських завдань, — вважає голова профільного підкомітету Комітету Верховної Ради з питань ПЕК, ядерної політики та ядерної безпеки Олекса Гудима (фракція УНП). — Мовляв, не буде корупції, не буде посередників при постачанні газу. А потім, коли нова влада почала стикатися з корупційними схемами, старими зв'язками, що вкорінилися в економіці з часів Єльцина, то з'ясувалося, що вона не може переконати ні Росію, ні Туркменістан жити за цими новими принципами». На думку пана Гудими, позавчорашнє підписання газового контракту між Україною і Росією є не перемогою, а лише компромісом. «Ми отримали рік, щоб готуватися до нового загострення відносин з Росією, — підкреслив парламентарій. — Багато що залежить від того, чим закінчаться парламентські вибори: зміцніє українська демократія — знову буде негативна реакція Москви. Нас не чіпатимуть відразу, але 31 грудня 2006 року скажуть: «Давайте підписувати нову газову угоду, бо п'ятирічний договір є рамковим».