«Газове непорозуміння» (ну що ми все «війна» та «війна» — деякі толерантні видання нейтральних у цьому протистоянні країн назвали наш конфлікт саме так) України з Росією змусило Європу замислитися над власною енергетичною залежністю від «російського ведмедя» (що поробиш — наших північних сусідів на цивілізованому Заході часто й досі сприймають як дикого тайгового звіра). І хоча вже через день-два після того як перелякані поляки, угорці, австрійці тощо виявили, що «блакитний вогник» на виході з їхньої труби поменшав, газопостачання європейських споживачів перекачуваного через територію України російського газу було повністю відновлено, деякі країни вже працюють над тим, аби надалі убезпечити себе від таких сюрпризів.
Так, скажімо, Польща вже розпочала переговори щодо ймовірного постачання газу з Норвегії, аби не залежати від російського «Газпрому» (щоправда, самі норвежці при цьому зізнаються, що їхні газові потужності вже й так на межі). Окрім того, як заявив у інтерв'ю польському радіо прем'єр-міністр Польщі Казімеж Марцинкевич, уряд країни розмірковує над можливістю побудови газового терміналу, здатного приймати скраплений газ (його, як відомо, транспортують не по трубах, а в ємностях — танкерах). Плюс до всього поляки всерйоз займуться збільшенням добутку газу на власній території, про що, за словами Марцинкевича, вже не раз заявляли й попередні уряди, але досі справа обмежувалася словами. Цей факт прем'єр-міністр назвав «скандалом», який загрожував енергетичній безпеці Польщі, і пригрозив «розібратися» з компанією PGNiG — польським монополістом у питанні газопостачання — щодо її контрактів із Росією. Наразі «Газпром» постачає 42% споживаного Польщею газу.
Не проти зменшити газову залежність від Росії й Туреччина. Як заявив позавчора журналістам тамтешній міністр енергетики Хільми Гюлер, «газовий конфлікт» між РФ та Україною — більш ніж серйозний привід для проведення Туреччиною політики диверсифікованості закупівель енергоносіїв. «Близько 65% поставок газу припадає на Росію. Це велика цифра, однак це не означає, що Туреччина зав'язана тільки на один трубопровід, — наголосив турецький міністр. — У нас є газопровід «Блакитний потік», магістралі на заході країни, а також трубопровід з Іраном. Крім того, ми одержуємо зріджений газ на танкерах із Нігерії й Алжиру». Гюлер також зазначив, що наприкінці року «почне діяти газопровід з Азербайджану» й зауважив, що для Туреччини це «зручний випадок диверсифікувати джерела імпорту газу».
А поки Росія втрачає клієнтів, Україна знаходить друзів. «Газова криза» остаточно скріпила наш союз із Молдовою, якій наша держава пообіцяла допомогти з газом. Як заявив у вівторок на засіданні з представниками оперативного штабу з проблем енергетичної безпеки Молдови президент Республіки Володимир Воронін, «багатонаціональний молдовський народ ніколи не забуде братську допомогу, надану народом України для розв'язання газової проблеми». «Ми знаємо, як непросто сьогодні Україні, що опинилася не тільки в складному енергетичному становищі, а й під пресом організованої дезінформації про справжню позицію керівництва цієї країни. Але тим цінніша та підтримка, яку зуміла надати Україна нашій країні і нашому народу в складні дні газової кризи, — підкреслив Воронін. — Ми ніколи не забудемо цієї підтримки. Друзі справді пізнаються в біді. Я особисто вдячний Вікторові Ющенку за його благородство і рішучість.
60-річна Тетяна Горячевська пригадує, що спершу син Олександр не посвячував її з чоловіком у свої задуми. Він був інженером-теплотехніком за освітою, після закінчення вишу працював на Полтавському тепловозоремонтному заводі за фахом. >>
Українці вже звикли до того, що війна в нас називається АТО, окупанти — сепаратистами, а біженці — переселенцями. Кажуть, що так зручніше «батькам нації» вести міжнародні перемовини. Це, у свою чергу, теж виявилося лише черговою брехнею і призвело фактично до капітуляції України перед так званими тимчасово непідконтрольними територіями. >>
Село Черневе, що в Глухівському районі на Сумщині, — невелике, ледве чотириста мешканців набереться. Проте неабиякі пристрасті вирують нині в цій сільській глибинці, розташованій усього за якихось п’ять кілометрів від російського кордону. >>
Ця історія починається з Майдану. Олексій Кабушка пригадує, що потрапив на Майдан іще тоді, коли його, по суті, не було. Дізнавшись про те, що Віктор Янукович відмовився підписати у Вільнюсі договір про євроінтеграцію, відчув, що потрібно вирушати до Києва. Приїхав на Майдан годині о 19-й, але там нікого не було. Чоловік навіть розгубився: невже він сам такий? >>
Доки ми з Юрієм Скребцем спілкувалися, він увесь час відволікався на телефонні дзвінки. Усі вони переважно стосувалися поранених українських воїнів, життя яких від самого початку бойових дій на Донбасі дніпропетровські лiкарi рятують постійно і цілодобово. >>
Чорнобиль і через 30 років після аварії на атомній станції є загадкою. Ми відправилися туди в організований тур, прихопивши власний старенький дозиметр 1987 року випуску... Нагадаю, напередодні 30-х роковин із часу вибуху на ЧАЕС Президент підписав указ про створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. >>
