Південне льодовите Запоріжжя

      Букет новорічних забав запоріжців збагатився екзотичною, як для південного міста, розвагою: уперше місцеві фанати активного відпочинку одержали змогу «цивілізовано» стати на ковзани.

      Діючий льодовий каток із Запоріжжя зник наприкінці 80-х років, коли вийшли з ладу холодильні установки Палацу спорту «Юність». З часом навіть відкритий хокейний майданчик перетворився тут на сміттєзвалище. Упродовж щонайменше 17 років арену «Юності» використовували для проведення поєдинків з винятково ігрових видів спорту; ковзанярі ж вимушено перебазувалися на відкриті ковзанки чи кригу не завжди безпечного (радше — завжди небезпечного) Дніпра. Заможніші ж фанати ковзанярства почали обживати лід сусіднього Дніпропетровська, бодай вихідними долаючи майже 90 км в один кінець.

      Шлях до «Полюса» — а саме так назвали нову спортивну споруду Запоріжжя його «батьки» — почали прокладати в березні минулого року. Заявка молодих підприємців Євгена Браунштейна та Івана Коліщака у мерії одержала схвалення, позаяк самотужки влада ніяк не могла позбутися стихійного смітника, на якому (під боком дитячого комбінату «Журавлик»!) уже почали «тусуватися» бомжі. За сприяння спортивних функціонерів прийнятними виявилися умови кредиту, який узяли бізнесмени. Незвичну поступливість банкірів пояснює, вірогідно, й та обставина, що дехто з них із ковзанами у багажнику регулярно гасав до сусіднього обласного центру, а відтепер матиме змогу виходити на лід у рідному місті.

      Зараз — усе під боком: поруч із «Юністю» зведено критий льодовий манеж. «Будували ковзанку з використанням найновітніших технологій, — каже директор «Полюса» Іван Коліщак. — Матеріали й обладнання завезли з Італії, Чехії, Німеччини та Іспанії. Дорого? Але ж якість яка! Скористалися, між іншим, послугами фірми, яка зводила кращі льодові палаци Європи, у тому числі й на півночі Італії, для проведення зимової Олімпіади в Турині».

      Манеж працюватиме майже цілорічно, з невеликою, у кілька тижнів, технологічною перервою. Від п'ятої ранку до п'ятої вечора — заняття у групах здоров'я, тренування хокеїстів і фігуристів. У штаті вже є дев'ять тренерів, майже всі — з «льодовитішого» Дніпропетровська. Потім, до другої години ночі, — масове катання. «Для ризикових початківців, які ігноруватимуть поради інструктора, «запаслися» лікарем-травматологом», — повідомив директор ковзанки.

      «Полюс» має достатньо роздягалень і безалкогольний бар, дві автостоянки, прокатний пункт і крамничку з продажу спортивної амуніції. А головне — майже 2500 квадратних метрів чудового льоду. Після його апробації на церемонії відкриття захоплення ареною висловили всі тренери. Багаторазові призерки чемпіонатів світу й олімпіад — стрибунка у воду Олена Жупіна та легкоатлетка Тетяна Самоленко — вручили юним фігуристкам символічну естафету перемог. Міський голова Євген Карташов прогнозує відродження команди хокейних майстрів і проведення у «Полюсі» національної першості з фігурного катання: «Приймало ж колись Запоріжжя навіть всесоюзний чемпіонат фігуристів!».

      Тренування фігуристів у «Полюсі» вже розпочалися. З Одеси, приміром, повернувся майстер спорту Валерій Зайков. За його словами, якість льоду у Запоріжжі значно вища, а його тренер змогла ввести у програму стрибки третього рівня складності. З Дніпропетровська у рідні пенати переїхав ще один майстер Олександр Ковтунюк.

      Цілком вірогідно, що наступна, після туринської, Олімпіада не обійдеться без запорізьких фігуристів. Більш туманною виглядає перспектива місцевих майстрів ключки. Поволі «випаровується» версія перебазування хокейної команди «Воронеж» з притоки Дону на береги Дніпра, якою обнадіяв своїх земляків колишній запоріжець, тренер російського клубу Сергій Мамонтов (про це «УМ» писала в номері за 28 вересня). З невідомих причин пригальмувалося облаштування хокейного майданчика, захисне скло з плексигласу для якого ще й не замовляли. Хоча голкіпер місцевих хокеїстів Андрій Децюра впевнений, що невдовзі «Полюс» таки прийме ключкарів його клубу «Запоріжжя». Дирекція ж своєї обіцянки не скасовує, підтверджують пп. Браунштейн та Коліщак. Вочевидь, бізнесменам потрібен певний фінансовий тайм-аут, аби звірити ресурси й оптимізувати подальші плани.