Інструкція для «неексплуатації»

Замість танців — сексуальне рабство

      Про можливість працевлаштування в Об'єднаних Арабських Еміратах Ілона дізналася з оголошення в газеті. Вона та її подруги зателефонували у фірму, реквізити якої були вказані в оголошенні. Дівчатам запропонували роботу танцівниць. Радіючи чудовій можливості швидко заробити непогані гроші, подруги охоче пристали на пропозицію. Група, що мала виїхати до ОАЕ, нараховувала  14 дівчат, в її складі й були Ілона та її подруги. На перший погляд, усе здавалося дуже пристойним. Із майбутніми танцівницями займався балетмейстер, який поставив програму для участі у шоу. За словами організаторів, залишалося лише купити костюми. 

      Знаючи про те, що ОАЕ — мусульманська країна, Ілона була впевнена, що, беручи участь у шоу, вона нічим не ризикує, адже все тіло має бути закритим. Розраховуючи саме на такі умови роботи, Ілона зі спокійною душею та сподіваннями на краще вирушила у дорогу. 

      Коли група прибула до міста Дубаї (ОАЕ), одразу ж в аеропорту дівчат познайомили з їхнім менеджером. Він забрав паспорти у новоприбулих, пояснюючи це тим, що, за правилами мусульманських країн, документи мають знаходитися у комісаріаті. Після цього дівчат відвезли у поліцейський відділок, де їм дали на підпис якісь папери. А покінчивши з усіма формальностями, групу з 14 чоловік привезли у якесь глухе місце. Будівля, в якій мали проживати дівчата, була брудною та холодною. У кімнатах, призначених для 2-3 осіб,  було по 8 жінок. На ліжках спали по двоє, вкриваючись однією ковдрою, тулячись на одній подушці. Туалет — у тій самій кімнаті, відділеній лише ширмою. А про опалення та гарячу воду можна було тільки мріяти.

      Дивлячись на всі ці умови життя, в душі Ілони почало розгорятися полум'я страху. До останнього не хотілося вірити у те, що з нею може статися щось погане. Але коли всіх дівчат привели у бар, де на маленькій сцені проходила «танцювальна» програма, всі найжахливіші сподівання Ілони справдилися. Шоу призначалося для того, щоб клієнти якнайкраще могли роздивитися кожну дівчину, а потім, вибравши для себе одну, її купити.

      На першому поверсі бару відбувалося попереднє знайомство клієнта з дівчиною: спілкування та зваблювання. Якщо ж чоловікові подобалася та чи інша «танцівниця», вона повинна була піднятися з ним на другий поверх, де клієнт мав право робити з дівчиною все, що йому заманеться. Іноді, за бажанням, чоловік міг купити будь-кого з дівчат на кілька годин або навіть на всю ніч і забрати її з собою до офісу, готелю тощо. Так одного разу сталося і з Ілоною. Але їй якимось дивом вдалося втекти від свого покупця. Тоді дівчині дуже добре пояснили, що за ще одну таку спробу її буде покарано і позбавлено зарплатні.  

      У перші дні проживання дівчат абияк годували, але після відмови добровільно працювати їх попередили, що задарма нікого годувати не будуть. Кілька разів вночі приходила поліція, яка перевіряла наявність кожної з жінок. Якщо котрась із дівчат на той момент збула з клієнтом, то ніякого галасу не здіймали. Співробітники правоохоронних органів напевно знали, чим змушують займатися дівчат, але господар платив їм за заступництво.

      Одного дня, обдуривши охоронців, Ілоні з подругами вдалося піти з клубу і зателефонувати додому. Після цього батьки Ілони звернулися у відділ з боротьби з торгівлею людьми та в організацію «Ла Страда-Україна». За два тижні власнику клубу подзвонив консул України в ОАЕ. Він домовився про перевезення дівчат у безпечне місце і про повернення документів їхнім власницям. Через деякий час Ілона та інші дівчата повернулися додому. Попереду на них чекало написання заяв та сприяння розслідуванню... 

Жінка як «товар» коштує від 500 доларів

      Історія Ілони — не поодинокий випадок. Торгівля людьми набуває нечуваних масштабів, незважаючи на те, що про цю проблему відкрито і багато говорять у ЗМІ. Але, на жаль, людина, яка готується до виїзду за кордон, частіше всього воліє закрити очі на всі перестороги оточуючих і навіть на тривожне відчуття в душі, сподіваючись на краще. Молодь та й люди зрілого віку ладні будь-яким чином виїхати на чужину в пошуках кращої долі. Не усвідомлюючи всієї небезпеки, пов'язаної з нелегальним викликом і посередництвом при працевлаштуванні та практично не маючи ніякої інформації про певну країну, молоді жінки ризикують стати легкою здобиччю торговців людьми. Крім трудової експлуатації, використання у жебракуванні та збройних конфліктах, примусового шлюбу, сурогатного материнства, примусової трансплантації органів та тканин, жінок примушують займатися проституцією, використовують у секс-бізнесі, в його легальних та нелегальних формах, без надання зарплатні. За даними Міжнародного жіночого правозахисного центру «Ла Страда-Україна», ціна проданої жінки складає від 500 до 2000 тисяч доларів США в залежності від країни призначення, а тенденція вивозу жінок зростає. Таким чином, щороку порушуються елементарні права сотень тисяч жінок країн Центральної і Східної Європи. Що ж до України, то проблема тотального виїзду українських громадян за кордон найчастіше існує у прикордонних містечках та селищах. «Деякі населені пункти в Україні буквально спорожніли, там залишилися лише старі та діти. Змушені годувати себе та свої сім'ї, жінки радіють будь-якій можливості заробити гроші, а злидні та постійний страх за убоге майбутнє дітей позбавляють їх елементарного відчуття небезпеки», — каже Тетяна Митюра, менеджер соціальних програм центру «Ла Страда-Україна».

      Дуже часто таке явище, як торгівля людьми, залишається в тіні. Вербувальники ховають своїх жертв, залякують їх і, таким чином, попереджують небажаний для них розголос. Існують випадки, коли потерпілі від торговців не знають, куди можна звернутись. Тому урядовим та громадським організаціям країн Східної та Західної Європи вдається розшукати та встановити контакт не з усіма постраждалими.

      Щоб запобігти подальшому розвитку торгівлі людьми та стати на заваді злочинцям, була створена «Ла Страда», мережа міжнародних неурядових організацій. Вона розпочала свою діяльність у вересні 1995 року зі співробітництва Фонду проти торгівлі жінками з Нідерландів із двома неурядовими організаціями з захисту прав жінок у Польщі та Чехії. Трохи пізніше, в січні 1997 року і у червні 1998 року, до цієї мережі приєдналися партнери в Україні та Болгарії. Сьогодні мережа складається з дев'яти організацій-членів. Основними напрямками її роботи є інформаційна кампанія, превентивна та освітня діяльність, а також соціальна допомога потерпілим від торгівлі людьми.

      «Ла Страда-Україна» організувала також роботу Національної «гарячої лінії» з питань торгівлі людьми. Зателефонувавши, людина абсолютно безкоштовно може отримати кваліфіковану консультацію про умови виїзду та перебування за кордоном. Також консультанти «гарячої лінії» інформують потерпілих або їхніх родичів про можливість отримання соціальної допомоги. До речі, за сім років роботи «гарячої лінії» надійшло від українців понад 27 тисяч телефонних дзвінків. «Ла Страда-Україна» надала, за офіційними даними, допомогу 800 українським громадянам, що потрапили у халепу.

Домовтеся з родичами про паролі!

      Збираючись виїздити за кордон на роботу, варто знайти якомога більше інформації про те, як підготуватись до подорожі. Іноді, самі того не знаючи, ми можемо зробити для своєї безпеки значно більше, ніж думаємо. Тому, в першу чергу, не нехтуйте будь-якою можливістю дізнатися більше про поїздку.

      Отже, якщо ви їдете працювати за кордон, фахівці із «Ла Страда-Україна» радять:

      * перевірте, чи має фірма ліцензію на такий вид діяльності, як «посередництво в працевлаштуванні за кордоном», видану Міністерством праці та соціальної політики України, та копію дозволу на працевлаштування громадян України, виданого роботодавцю уповноваженим органом країни працевлаштування;

      * перевірити достовірність ліцензії можна, звернувшись до регіональної Державної служби зайнятості (якщо фірма регіональна) або Управління політики зайнятості та трудової міграції Міністерства праці та соціальної політики. Також кожної суботи з 10.00 до 14.00 на «гарячій лінії» Центру «Ла Страда-Україна» з цих питань консультує представник Державного Центру зайнятості;

      * поцікавтесь, чи є у фірми позитивний досвід працевлаштування українських громадян за кордоном;

      * підписання контракту є обов'язковою умовою працевлаштування. Контракт підписується у двох примірниках (для кожної зi сторін);

      * контракт повинен бути написаний зрозумілою для вас мовою (українською або російською);

      * у контракті повинна міститися найбільш повна інформація про умови роботи: термін дії контракту, тривалість робочого дня, вихідні дні, оплата праці, умови проживання, страхування (медичне, від нещасного випадку), повне ім'я та адреса роботодавця, умови розірвання контракту;

      * уникайте фраз типу: «та інші види робіт», «всі роботи на вимогу роботодавця» у контракті;

      * по приїзді в країну, де ви будете працювати, зареєструйтесь у посольстві України — інформація про ваше перебування допоможе дипломатичним представникам України захистити ваші інтереси у разі необхідності.

      Досвід багатьох жінок, які потрапили у скрутне становище за кордоном, вказує на те, що дуже часто люди  поводяться надто довірливо і не виявляють елементарної обережності. Тим часом краще нікому не довіряйте свій паспорт. Документи, що засвідчують вашу особу, завжди повинні бути тільки у вас. Перед від'їздом вдома варто залишити детальну інформацію про своє перебування за кордоном з адресою та контактними телефонами, а також копію свого паспорта та контракту. Необхідно заздалегідь дізнатися номери телефонів українських посольств та консульських представництв за кордоном. Якщо ви опинились у скрутній ситуації або вам хтось загрожує — звертайтесь до представників дипломатичних представництв у країні перебування. Якщо ж у країні вашого перебування немає дипломатичного представництва — телефонуйте у посольство чи консульство України в сусідній державі.

      Термін перебування на території іноземної держави повинен бути вказаний у вашій візі. Треба пам'ятати, що порушення візового режиму значно ускладнить ваш наступний виїзд за кордон. 

      Однією з проблем перебування в іноземній державі є незнання місцевої мови. Незалежно від того, куди ви зібрались, знання хоча б англійської мови, безумовно, стане вам у нагоді. Але варто все ж таки перед від'їздом трохи попрацювати зі словником, бо знання хоча б елементарних слів потрібної іноземної мови значно полегшить перебування за кордоном.

      У цілях власної безпеки варто домовитися з рідними чи друзями про певний час дзвінків та період листування, а також придумати певну фразу чи подання якогось сигналу в тому випадку, якщо ви потрапите в біду.

      Збираючись за кордон, намагайтеся якомога серйозніше підійти до цього питання і не нехтуйте хоча б тією інформацією, яку маєте. А це, перш за все, те, що підказує вам інтуїція. Вона завжди спонукає нас до того, аби ми були обережними. В даній ситуації це нікому не завадить, адже, як кажуть у народі, береженого Бог береже.

Марина ОСТАЩЕНКО.

Якщо ви їдете працювати за кордон і маєте питання, телефонуйте:

«Гаряча лінія»: 8 800 500 22 50 (дзвінки по Україні безкоштовні).

+38 044 205 36 94

+38 044 205 37 36

(для дзвінків по Києву та з-за кордону).