Майстер і картопля

Нездоланний тиск авторитету

      Не знаю як щодо неспалимості рукописів, але тиск Булгакового авторитету у своїй художній багатосерійці режисерові Володимиру Бортку так і не вдалося перебороти. Й немовляті зрозуміло, що екранізація твору такого рівня популярності автоматично заносить Володимира Бортка у сонм класиків сучасного кінематографа. Хоча до велетнів літератури цьому режисерові вже доводилося тулитися, і слід визнати, доволі успішно й талановито. Взяти хоча б телевізійний серіал за романом Федора Достоєвського «Ідіот» або блискучу художню стрічку «Собаче серце» того ж таки Михайла Булгакова.

      З усіх інтерв'ю з Володимиром Бортком у процесі роботи над «Майстром і Маргаритою», які мені доводилося читати, режисер справляє враження доволі вольової і далеко не полохливої людини. Проте за його самовпевненими висловлюваннями все-таки не можна не помітити занепокоєння, ба, навіть чогось, що таки нагадує страх. Можливо, далися взнаки не вельми яскраві попередні екранізації твору Михайла Булгакова. А можливо, й містичний страх перед доволі непевною для християнської свідомості славою булгаковського «Євангелія від Воланда».

      Кажуть, кілька років тому, вибираючи натуру для зйомок «Майстра і Маргарити», до Бортка підійшов чоловік і промовив: «Нічого у вас не вийде». Хоч спантеличений Бортко й не побіг за незнайомцем зі словами: «Даруйте, а ви, часом, не чорт?» — але випадок закарбувався у його свідомості. На запитання, чому Володимир Бортко так довго не наважувався фільмувати омріяний твір, режисер відповідав доволі непереконливо. Мовляв, не уявляв собі, як зробити Бегемота. І додавав: «Я хвилююсь, але перед працею з чудовим автором, а не перед працею з Воландом».

      Хай там як, але режисер не наважився стиснути стрічку в одну-дві серії. Адже тоді довелося б «перечитувати» і переосмислювати популярний твір, що неуникненно спричинило б відхід від авторського тексту. Натомість маємо хоч і захопливий, але прикро буквальний відеоряд роману. Відхід від тексту Бортко дозволив собі лише обравши на роль Воланда не 40-річного, як у романі, а 70-річного актора, нагородивши різними очима Азазелло, а не Воланда, позбавивши Гелу шраму від зашморгу та ще в кількох дрібних нюансах. А в четвертій серії, як і годиться екс-киянинові, Володимир Бортко не стримася, щоб не «підколоти» хохлів-співвітчизників. Берліоза, до якого Майстер начебто поніс свій роман (ще один відхід від Булгакова), режисер вирішив зодягнути у вишиванку...

Приречений на успіх

      Уже дві перші серії показали, що це — найуспішніший телевізійний проект останніх років. Прем'єрні серії здобулися на нечуваний рейтинг — 33,04% з часткою аудиторії 66,91%.

      Режисер стверджує, що за складністю зйомки «Майстра і Маргариту» можна порівняти хіба що з «Війною і миром». Головним місцем зйомок біблійних сцен стали Болгарія та Крим. А Москву 30-х років минулого століття знімали в Санкт-Петербурзі. Брама судакської фортеці нагадала режисерові браму древнього Єрусалима, а водограї Лівадійського палацу — водограї палацу Ірода. Володимир Бортко вважає, що від Москви першої половини ХХ століття нині у самій столиці Росії нічого не залишилося, чого, хоч як це дивно, не скажеш про архітектуру Пітера. Хоча Олександрійський сад, будинок Пашкова й Чисті ставки — незмінні.

      «Майстра і Маргариту» Бортко почав знімати чотири роки тому, але в тому часі проект припинився, так і не почавшись. Проте з акторами режисер тоді вже встиг визначитися. В стрічці мали зніматися Галина Тюніна (Маргарита), Сергій Маковецький або ж Олексій Горбунов планувалися Бортком на роль Майстра, Дмитро Пєвцов мав зіграти Ієшуа, а Віктор Сухоруков — Варенуху. Та поки справа дійшла до екранізації, деякі актори встигли втратити до неї інтерес. До когось інтерес утратив сам Володимир Бортко. Залишилися Олександр Абдулов (як на мене, природжений Коров'єв) та Олександр Баширов у ролі Бегемота. Дмитро Нагієв страшенно поривався зіграти Воланда, але проби вирішили його акторську долю інакше, доручивши роль Юди. Натомість Олег Янковський, якого режисер марив на роль Князя темряви, від участі у стрічці взагалі відмовився, мотивуючи це тим, що навколо роману «Майстер і Маргарита» «витає щось недобре». До того ж актор не розуміє, як можна зіграти Воланда, і каже, що вважає це слабкою роллю. Адже все, що відбувається у творі, відбувається навколо Воланда, а не з ним особисто. Але головною причиною, через яку Янковський відмовився від, здавалося б, спокусливої пропозиції, є його тверде переконання, що диявола, так само як і Бога, зіграти неможливо. Як альтернативу Володимир Бортко запропонував Янковському зіграти Понтія Пилата. Але, трохи поміркувавши, актор відмовився і від цієї ролі.

      Стосовно кандидатури на роль Воланда тривали перемовини і з західними зірками, зокрема з Гарі Олдменом та з Жаном Рено. Проте щось там не склалося.

      Харизматична ж постать Олега Басилашвілі хоч і захоплює багатьох глядачів, але, як на мене, акторові швидше пасувала б роль якогось кадебіста або ж совєцького дипломата. Та й, як уже згадувалося, за віком актор майже вдвічі старший за булгаковського Воланда.

      З Маргаритою Володимир Бортко морочився чи не найбільше. Актриси, які брали участь у пробах, були зовсім не схожі між собою. Це й актриса зі світовим ім'ям Інгеборга Дапкунайте, й зіркова Галина Тюніна, й Вікторія Толстоганова, і зовсім невідома есендешному глядачеві польська акторка. Але свій вибір режисер зупинив на Ганні Ковальчук, відомiй як героїня серіалу «Таємниці слідства». Коли Бортка попросили розповісти, чому саме Ковальчук, митець пояснив вичерпно: «Вона відьма». А якщо серйозно, то він вважає, що Ганна розумна, талановита, до того ж дуже схожа на дружину Булгакова Олену Сергіївну. «У неї обличчя того часу», — каже Бортко.

      На роль Майстра спершу було запрошено Володимира Машкова, але вони з режисером не змогли домовитися про терміни. Тоді Бортко запросив Олександра Галибіна і, схоже, теж не прогадав.

      Молодшим глядачам актор не надто подобається, неефектний, мовляв. Але глядачі з певним життєвим досвідом за плечима вважають, що Галибін — саме той: невелемовний, стриманий, інтелігентний. Типовий музейний працівник.

      У процесі зйомок фільму найбільше суперечок точилося навколо Сергія Безрукова в ролі Ієшуа. Здавалося й справді, жодної «суперстарівської» харизми, крім того ще й бандитський шлейф Саші Бєлого та аж занадто вже суперечливий образ Єсеніна... Але фільм розвіяв усі сумніви, вкотре довівши, що Безруков таки прекрасний актор, і від цього нікуди дітися. А те, що Ієшуа не такий, як багато хто його хотів побачити, — це вже провина Булгакова і Бортка.

«Втикають» усі!

      Взагалі ж цей десятисерійний художній фільм дивилися навіть ті люди, які телевізор не вмикають роками. Ностальгія за екранізованою класикою і «передозняк» дешевими мильними операми далися взнаки. Сакраментальне запитання вибагливих кіноманів до Володимира Бортка: «Для чого Булгакову цей ваш відеоряд?!» — залишається риторичним. Однозначно лише те, що екранізація «Майстра і Маргарити» спричинить не так дискусії про художні якості стрічки, як новий сплеск обговорень і міркувань про власне булгаковський текст. Адже куписькові ніжних панночок неодмінно захочеться політати на швабрі й принагідно когось отруїти, а у свідомість не надто обізнаних зі Святим Письмом школярів засяде той факт, що Ієшуа залишає цей світ не з ім'ям Отця Небесного на вустах, а з ім'ям Понтія Пiлата.

      Російський священик Андрій Дєрягін порівняв ситуацію зі сприйняттям роману «Майстер і Маргарита» з картоплею, що її Петро І завіз на наші терени: «Продукт чудовий, але через те, що ніхто не знав, що з ним робити і яка його частина є їстівною, люди труїлися й гинули цілими селами».

ДУМКИ З ПРИВОДУ

Валерій ГРОСМАН, філолог, програмний директор телеканалу «ТЕТ»:

      — Як на мене, лінія любові у стрічці вийшла якась розмита. Олександр Галибін справді пристойний актор і хороший режисер, але мені здається, що він не знає, що йому грати. Мені здається, не дуже знає, що грати, і Ганна Ковальчук у ролі Маргарити. Як на мене, лінія Майстра і Маргарити — це на сьогодні лінія, яка не відбулася. Я вже не кажу про політ Маргарити, який нагадує фрагменти з фільмів Роу, тобто комбіновані зйомки того часу, як власне кажучи, і сам кіт. У фільмі Роу «Незвичайні пригоди кота у чоботах» кіт здавався мені більш переконливим, ніж Бегемот у Бортка. Навіщо Володимир Бортко взявся за екранізацію цього твору? Хтозна! Щоб люди, які не вміють читати, могли це подивитися? Чи, можливо, режисер хотів показати, яким страшним було життя за часів написання «Майстра і Маргарити»? А воно таки було страшне, але, мабуть, варто було взяти якийсь інший матеріал для екранізації, бо у Булгакова життя і страшне, і смішне, ну і ще багато чого, що може бути у геніального письменника і не може бути у пересічного режисера.

ДО ТЕМИ

      На зйомки фільму «Майстер і Маргарита» пішло дев'ять місяців. Фахівці вважають цей термін рекордно малим для такої масштабної екранізації. Самих лише персонажів у стрічці — п'ятдесят сім. Навіть на ролі другого плану режисер запросив винятково зірок. Роман «Майстер і Маргарита» екранізували не один раз. Перша екранізація належить польському режисерові Анджею Вайді, який 1971 року зняв фільм «Пiлат та інші». Через рік після виходу цієї стрічки з'явився фільм італо-югославського виробництва «Майстер і Маргарита» режисера Олександра Петровича. 1988 року знову поляк Мачек Войтишко зняв семисерійну телевізійну стрічку за романом Булгакова. 1987 року роман безуспішно намагався екранізувати Елем Климов. Навіть Голлівуд зголосився був узяти у проекті участь. Задумку зняти «Майстра і Маргариту» мав також Володимир Наумов. 1994 року «Майстра» зняв Юрій Кара, але стрічка так і не вийшла у прокат, незважаючи на те, що мала доволі зірковий акторський склад. Маргариту там зіграла Анастасія Вертинська, Бегемота — Олександр Калягін, Воландом став Валентин Гафт, Микола Бурляєв зіграв Ієшуа. Про причини невиходу у прокат дітища Юрія Кари існують різні версії, зокрема й містичні. Але домінує все ж таки банальне припущення про цілковиту «провальність» фільму, що й стало причиною поховання цієї екранної версії одного з найпопулярніших романів радянської доби. Щоправда, Валентин Гафт в одній приватній розмові зі сльозами на очах розповідав, що фільм Кари достоту геніальний і сумне забуття стрічки є для актора геть незрозумілим.