Кривавий ярмарок

28.12.2005

      Село Великі Сорочинці поблизу Миргорода сьогодні відоме передовсім своїм ярмарком. Хоча 100 років тому тут відбулися більш значущі й трагічніші події, що сколихнули тодішню Російську імперію. Царські сатрапи буквально потопили в крові повстання тамтешніх селян, але не зломили їхнього одвічного прагнення мати землю і волю...

      Причому, на відміну від багатьох стихійних бунтів, у Великих Сорочинцях усе починалося за законами, так би мовити, класичного Майдану. Селяни спершу ж лише намагалися відстояти «дароване» їм реформою 1861 року і царським маніфестом від 17 жовтня 1905 року. Як відомо, реформа наділяла підданих імператора землею, маніфест «гарантував» усі громадянські права. Та після того як значна частина місцевих хліборобів фактично позбулася тієї землі через кабальну оренду, ті ж таки податки-побори і почала наймитувати у багатіїв, біднота стала організовуватись, заявляти про себе все гучніше.

      Наприкінці листопада 1905 року велелюдний мітинг на базарному майдані завершився створенням селянської спілки. Тоді ж почали збирати кошти для страйкового фонду, згуртовували однодумців із сусідніх сіл. Однак справжню ціну царських обіцянок селяни невдовзі відчули, як кажуть, на власній шкурі.

      Після того як через кілька тижнів поліція заарештувала активіста селянської спілки Григорія Безвіконного, мешканці Великих Сорочинців знову зібралися на майдані, щоб домогтися його звільнення й водночас нагадати владі про декларовані нею недоторканність особи та інші «вольності». У відповідь на таку «зухвалість» із Миргорода вирушив кінний каральний загін. Тільки-но про це стало відомо, як на той же майдан поспішили сотні селян із косами, вилами та іншими «підручними засобами» боротьби з озброєними карателями. Знахабнілого ватажка останніх Барабаша, котрий одразу намагався поставити «майданівців» на коліна, розлючені селяни вбили. Але від куль прибульців загинуло 25 жителів села, ще кілька десятків стікали кров'ю після поранень.

      А через день за особистим розпорядженням губернатора з Полтави до Великих Сорочинців прибув іще потужніший каральний загін на чолі зі статським радником Філоновим. Озброєні навіть двома гарматами козаки знову зігнали селян на засніжений майдан, поставили їх на коліна і протримали так більше чотирьох годин, жорстоко катуючи «зачинщиків» повстання. За наслідками цієї каральної експедиції видатний письменник і правозахисник Володимир Короленко на початку 1906 року опублікував у газеті «Полтавщина» свій «Відкритий лист статському раднику Філонову», який став справжнісінькою «бомбою» під прогнилі підвалини самодержавства. «Сорочинською трагедією» назвав згаданий письменник-гуманіст і окрему книгу, написану на основі документального матеріалу.

      До тих подій митці слова поверталися неодноразово. Серед найвідоміших художніх вiдображень «кривавого ярмарку» в Сорочинцях — роман Андрія Головка «Мати». Пам'ятають про нього і нащадки перших тамтешніх «майданівців». Днями до підніжжя пам'ятника жертвам Сорочинської трагедії вони поклали живі квіти. За участю керівників районної влади у Великих Сорочинцях відбулися урочистості з нагоди 100-річчя збройного повстання місцевих селян, яке дало могутній поштовх для боротби за землю і волю мільйонам їхніх побратимів.