Микола Костомаров (1817—1885) був успішним у багатьох галузях гуманітарної сфери: талановитим істориком, народознавцем, громадським діячем, літератором. Першою великою науковою працею Костомарова була магістерська дисертація «О причинах и характере унии в Западной России» (Х., 1841). У її провідних ідеях автор випередив свій час. Результат не забарився — церква, цензура і тодішні науковці дали наказ знищити весь наклад праці — 100 примірників. На сьогодні відомі два її вцілілих примірники. 1928 року вона була перевидана, але з багатьма недоліками. Друга магістерська дисертація мала назву «Об историческом значении русской народной поэзии» (Х., 1843). Науковці зазначають, що це була перша в Україні дисертація на фольклорно-етнографічну тему. Одна з його найвідоміших праць — «Славянская мифология» — вийшла у 1847 році, коли досліднику минуло лише 30 років. Але подальші арешт і заслання вченого вплинули на наукову долю книги — вона була вилучена з обігу і частково знищена (перевидання: 1975 — Лондон—Ґаґа, репринт; 1994 — Київ; 1995 — Москва).

Важко уявити, як усе й усюди встигав Іван Куровець — міністр охорони здоров'я Західно-Української Народної Республіки, директор Народної лічниці у Львові, член і деякий час голова Українського лікарського товариства (УЛТ навіть встановило щорічну нагороду імені Івана Куровця за наукову працю). У 1920 році він став одним із редакторів «Лікарського вісника», чимало друкувався в періодиці, залишив спогади про Івана Франка. Випустив дві популярні книжечки для селян: «Перша поміч в наглих випадках», «Життя і здоровля людей». Був дійсним членом Наукового товариства ім. Т. Шевченка (НТШ) та працював у його природничо-лікарській комісії. Працював у видавничій комісії Товариства «Просвіта», обирався головою наглядових рад видавничої спілки «Діло», «Центробанку» та банку «Карпатія».