Раз на рiк — щасливе дитинство

      Наступний 2006 рік в Україні оголошено роком захисту прав дитини. Щоб наперед підготувати уряд країни до «дитячої» тематики, у День святого Миколая, у понеділок, майже всі міністри взяли участь у акції «Помагай» — поїхали з подарунками до найбільш обділених долею дітей України: у притулки для неповнолітніх, інтернати, багатодітні сім'ї... «УМ» побувала у Кременчуці разом iз міністром у справах сім'ї, молоді й спорту Юрієм Павленком.

Десять років у Варакутів не було телевізора

      Саме тут, у передмісті Кременчука, кілька місяців тому поселилася багатодітна родина Ольги та Анатолія Варакутiв. Подружжя ніколи раніше в житті не мало власного житла і весь час тинялося по чужих кутках. А Юрій Павленко мав пряме відношення до новосілля — знайшов спонсорів на купівлю будинку для родини й обіцяв колись заїхати в гості, а свято Миколая видалося чудовою нагодою для виконання обіцянки. Подарунком для малечі став телевізор — неодмінного атрибуту сімейного життя родина не мала вже десять років.

      А скандал навколо цієї сім'ї спалахнув у серпні, коли Ольга народила восьму дитину і відмовилась залишити пологовий будинок до надання житла для її сім'ї, — вона голодувала десять днів. У цей час її чоловіка з рештою дітлахів виганяли з «орендованої» хати, бо хазяїн будівлі вирішив її продати, а покупці поспішали зайняти нову оселю. Тепер же житлове питання вирішене. 

      Анатолій і Ольга Варакути разом уже 14 років. Коли Ольга виходила заміж, то мріяла про те, щоб зовсім не мати дітей, бо «настраждалась» ще маленькою, коли разом із матір'ю довелось через певні обставини няньчити дитину рідної сестри. Але сталося так, що вона разом із чоловіком кардинально змінили свої погляди на життя. Що таке проблеми багатодітної сім'ї, подружжя тоді ще не знало, бо обоє виросли в сім'ях, де було лише по дві дитини. Анатолій розповідає, що пережив шок, коли дізнався, що має народитися четверта дитина, а далі вже, мовляв, кількість дітей перестала мати значення. Його релігійні переконання, як і дружини, забороняють самостійно планувати сім'ю: значить, дітей буде стільки, скільки Бог пошле... Спочатку Анатолій сподівався, що Бог допоможе йому і виростити дітлахів, але з часом зрозумів, що треба розраховувати лише на свої сили: допомоги ні від кого не дочекатися. Коли пропонували на вибір міську квартиру або хату з невеличкою ділянкою землі — вибрав землю, бо розраховує на город. Заробляє він як підприємець, що виконує сантехнічні роботи, в місяць до тисячі гривень. Ще тисячу держава дає у вигляді допомоги — по 100 гривень на дорослих і по 168 гривень — на кожну дитину. Жінка, зрозуміло, є домогосподаркою і за сумісництвом нянею у власній родині. Через народження дітей вона не закінчила Політехнічний інститут, але й по сьогодні мріє про комп'ютер, щоб відпрацьовувати на ньому графічну техніку для малюнків у поліграфії. Фахівці кажуть, що її малюнки для дітей дуже оригінальні як за технікою виконання, так і за задумом. Вдома її дітки стають у чергу з чистими аркушиками паперу, де мама для кожного з любов'ю намалює щось цікаве.

      Оселя Варакутів потребує капітального ремонту. Дах на другому поверсі прогнувся і погрожує обвалитися, ще не всі приміщення першого поверху опалюються. Вікна без фiранок, не вистачає звичайних чашок та тарілок. Головна їжа — це пісні супи й борщі, які готуються у 12-літровій каструлі десь раз на два дні. До цієї страви подається хліб. А зараз діти трошки простудилися і хворіють — за тиждень батькові довелось витратити 400 гривень лише на ліки.

Діти не хочуть великих родин

      Мама Ольга дуже полюбляє читати і не жаліє грошей на газети, журнали, книжки. Якось не пожаліла і на піаніно. Самотужки вона опановує мелодії й намагається грати. За нею тягнеться єдиний хлопчик у родині — він теж любить натискати на клавіші інструменту. Він ще зовсім малий, але мама може на нього залишати немовля, бо певна, що він гарно засвоїв її уроки з догляду за маленькими дітьми. Старшій дитині в цій родині, Насті, — тринадцять років. Дівчинка розповідає, що в школі з нею не бажають товаришувати через несучасний старенький одяг, незважаючи навіть на те, що Настя — справжня «чепуруха». Свою кімнату вона ненавидить: облізлі шпалери, меблі — звалище непотребу. А мріє Настя про блакитні або персикові стіни, про можливість купувати книжки без обмежень, про вільний від домашньої роботи час. Настя, до речі, хотіла б мати не більше двох дітей, і релігійні погляди батьків вона не поділяє. Тут втручається в розмову її десятирічна сестричка Ганнуся і каже: «А я хочу мати лише одну дитину...».

      Минулого року Настя з мамою носила на двох одні черевики. Тепер нога виросла, довелось купувати дівчинці більші, а мамі залишилися зовсім зношені, вона зараз майже боса.

Кожному підприємству — по притулку

      Наступна зупинка — притулок для неповнолітніх «Пролісок» Кременчуцької області. Одноповерховий будиночок розраховано на 25 осіб. На момент приїзду там було двадцятеро дітей від трьох до 17 років. Діти отримали подарунки, влаштували концерт. П'ятнадцятирічна дівчина, яка залишила рідну оселю через нечемну поведінку молодого вітчима, співала про щасливе дитинство, про вдячність за нього рідним батькам, хоча вони й не змогли подарувати їй, як і присутнім дітлахам, безтурботного щастя дитинства. Декого з батьків цих дітей уже позбавлено батьківських прав, на декого збирають документи і дітям шукають місце в інтернаті, iнших ще вмовляють отямитися. Найчастіше — це проблема з горілкою або наркотиками. А ось у Анжели, якій уже виповнилося 14 років, інша проблема: мама не може вибачити дівчинці те, що вона... з'явилася на світ.

      Остання зупинка в нашій подорожі — інтернат у Кременчуці. Там виховується 236 дітей. Не так давно з нього поїхали до своїх дідусів і бабусь тринадцять. У решти не знайшлося близьких, які б змогли взяти їх у сім'ю, хоч повних сиріт, що залишилися в інтернаті, тільки 24 дитини. Решта — сироти при живих батьках, «соціальні сироти»...

      У Кременчуці Юрій Павленко оголосив про перші кроки у реформуванні системи державного догляду за дітьми вулиці та сиротами. Притулки для неповнолітніх поміняють свій статус на реабілітаційні центри, і буде скасовано тримісячний термін перебування в них дітей. Влаштовувати долю дитини можна буде так довго, як цього вимагатимуть обставини. Це означатиме, що не доведеться повертати дитину в ті самі умови, до тих самих батьків, від яких вона втекла. Другий крок — це закріплення всіх притулків та інтернатів за державними підприємствами. Йдеться не тільки про матеріальну та моральну підтримку, а й про надання робочого місця для повнолітніх, забезпечення житловою площею. А ще, за словами Юрія Павленка, у Кременчуці буде зведено будинок для багатодітних молодих родин. Адже за останні п'ять років жодна така сім'я, що стоїть у черзі на житло, так і не отримала оселю.

А ТИМ ЧАСОМ

«Миколайчики» від головного гуманітарія країни

      У День святого Миколая віце-прем'єр-міністр України В'ячеслав Кириленко відвідав білоцерківські будинки-інтернати для дітей «Материнка» та «Волошка» i будинок-інтернат для дітей з розумовими вадами. Пан В'ячеслав привітав малюків зі святом і передав їм подарунки, повідомляє прес-служба віце-прем'єра. А ще В'ячеслав Кириленко запевнив: питання соціального захисту дітей-сиріт перебуває під особистим контролем Президента Віктора Ющенка, та вирішення цих питань потребує спільних зусиль центральної та місцевої влади.

...від рятувальників

      У День святого Миколая всі регіональні управління МінНС України провели благодійну акцію «Святий Миколай принесе радість кожному». Зокрема, у Броварах, що під Києвом, вихованцям місцевого центру соціально-психологічної реабілітації «Любисток» пожежники показали свою техніку, спеціальне рятувальне обладнання, розкрили навіть деякі таємниці нелегкої професії. Міністр з питань надзвичайних ситуацій Віктор Балога, як повідомляє прес-служба МінНС, вручив дітям святкові подарунки. Крім того, завдяки рятувальникам у «Любистку» з'явився новий телевізор iз великим екраном. Того ж дня Віктор Балога відвідав багатодітну родину у Вишгороді. Там подружжя Бостанів — Людмила та Віктор — виховують десятьох сиріт. Від МінНС їхня велика сім'я отримала морозильну камеру, про яку вже давно мріялося, іграшки та солодощі. Далі головний рятувальник країни завітав у гості до ще одного будинку сімейного типу Київщини в місті Ірпінь, де на вихованні Тетяни та Володимира Батумських перебувають 15 дітлахів. Батьки-вихователі дуже зраділи новенькій газовій плиті, а малеча, звичайно ж, цукеркам та іграшкам.

...від освітян

      Міністр освіти та науки Станіслав Ніколаєнко привітав вихованців столичного дитячого будинку «Малятко» й подарував, окрім солодощів, інтерактивну дошку для занять. Як повідомляє прес-служба Міносвіти, подібні благодійні акції пройшли в Україні за участю всіх керівників відділів освіти на місцях. До слова, нині в Україні налічується 97 тисяч дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, дві третини з них виховуються і навчаються у системі інтернатних закладів МОН.

...від транспортників

      10 комп'ютерів та шкільний автобус від Міністерства транспорту і зв'язку України отримав Дашковецький навчально-виховний комплекс. Дарунки особисто дітям Хмельниччини вручив Віктор Бондар — наймолодший міністр нинішнього уряду. Віньковецький район, як повідомляє прес-служба транспортного відомства, для візиту поважним гостем обрано недарма. Саме у Дашковецькій середній школі пройшли його учнівські роки, а в самому селі до цього часу проживають його родичі.