Великий переполох

      «Україна молода» вже неодноразово порушувала питання щодо ситуації зі спортивними спорудами в Україні. Але якщо такі великі об'єкти, як НСК «Олімпійський» чи Палац спорту, постійно на видноті, то про те, що відбувається трохи далі від людського ока, згадується нечасто. Але «місцеві» приклади варварського ставлення до спортивних споруд та територій лише поглиблюють враження про глобальну спортивну кризу України.

Печерські хмарочоси — проти останнього спортивного анклаву

      До «УМ» звернулися колишні спортсмени Іван Коваленко, майстер спорту міжнародного класу й заслужений тренер України, та Людмила Лебедєва. Вони просять допомоги в порятунку від забудовників стадіону київського заводу «Арсенал».

      Ні для кого не секрет, що земля у центрі Києва, надто ж у Печерському районі, — на вагу золота, і багато кому хотілося б отримати ласий шматок у своє користування. Причому сучасні бізнесмени, здобуваючи дорогоцінні наділи, взяли за моду нехтувати будь-якими моральними та правовими нормами. Місце розташування цілої спортивної ділянки поблизу заводу «Арсенал» і справді дуже привабливе. Досить сказати, що неподалік виріс сумнозвісний елітний хмарочос (Грушевського, 9а), стосовно зведення якого на Дніпровому схилі біля Маріїнського палацу ще й досі сперечаються забудовники, архітектори, СБУ, прокуратура тощо. А навпроти, поміж вулицями Грушевського і Кловською, поки що існує чудова територія для занять спортом і відпочинку. Тут розташоване футбольне поле з біговими доріжками збанкрутілого заводу «Арсенал», побудоване сорок років тому працівниками колись потужного підприємства фактично на болоті. Раніше воно належало «арсенальцям», але після того, як підприємство наказало довго жити, поле взяла під своє крило Київська міська державна адміністрація. Зараз на ньому тренуються діти семи вікових груп футбольного клубу «Євробіс» (одна з команд цього клубу в цьому році переграла навіть однолітків із школи «Динамо»). Трохи вище — два тенісні корти, на яких може грати кожен бажаючий. Торік на них готувалися до відкритого чемпіонату США відомі сестри Бондаренко. Поруч — хокейна коробка (де, щоправда, грають переважно у міні-футбол), волейбольний майданчик, хай і дещо занедбаний. Навколо спортивних об'єктів — сотні дерев, тож прогулюватися тут приємно будь-якої пори року.

      Донедавна негаразди минали цей спортивний осередок, але в 2004 році мешканці прилеглих будинків і спортсмени почали непокоїтися. Спочатку тут з'явилися люди з нівелірами, котрі щось вимірювали й забивали у землю кілки. Більш реальною загроза стала цього року, коли хтось із мешканців випадково побачив у Печерській райадміністрації план забудови території. На макеті місця, де розташовані футбольне поле, корти й хокейна коробка, стирчали чотири високоповерхові будинки-«свічки». На запитання здивованих громадян стосовно долі спортивної оази архітектор району відповідати не захотіла. Але при цьому ошелешила зізнанням, що на карті ця територія означена як занедбаний пустир і ніяких спортивних об'єктів там нібито немає. А тут ще й відбувалася зачистка місцевості від старих дерев. Мешканці почали гадати, чи то новий забудовник готує собі майданчик, чи «Зеленбуд» проводить планову акцію...

      У спробах знайти правду вони зверталися навіть до депутатів Верховної Ради, але ті часу на вивчення цієї проблеми не знайшли. Ходили люди й до КМДА, де їхній позов принаймні зареєстрували, а заступник мера Володимир Борисов дав вказівку розібратися у ситуації. І от наприкінці листопада з головного управління земельних ресурсів мерії надійшла відповідь на колективне звернення громадян за підписом пана Тільса, начальника відділу землевпорядкування Печерського району. Там, зокрема, сказано: «Зазначена земельна ділянка площею 1,99 га відповідно до рішення міськради від 15.07.2004 передана в короткострокову оренду на п'ять років ТОВ «Вік Ltd» для будівництва офісно-торговельного, житлового та розважально-спортивного комплексу».

      Поки що, на щастя, будівельних робіт на спортивній території не розпочали. Думається, є ще час переграти ситуацію й не допустити анексії нуворишами ще одного клаптика землі, відведеного для занять спортом. Час подумати не про тимчасову фінансову вигоду, а про більш глобальні проблеми, однією з яких для держави, безсумнівно, залишається здоров'я нації.

Антиспортивний переділ Вишгорода

      Лист, що надійшов до редакції з Вишгорода Київської області, говорить про подібну проблему. Автор розповідає про дуже схожу скрутну ситуацію із футбольним полем і хокейно-баскетбольною коробкою. На місці цих майданчиків по вулиці Шолуденка заплановано будівництво багатоповерхівки. Причому інформація міської ради з цього приводу не була опублікована в пресі, як цього вимагає закон. А комісія із землевідведення у міськраді відсутня взагалі. Рішення про забудову місцеві депутати прийняли, отримавши проект на руки, за тридцять хвилин, а не за законні десять днів до голосування. При цьому міська влада начебто намагалася відновити «спортивну» рівновагу, відвівши під будівництво нового футбольного поля територію по вулиці Набережній... уздовж автомобільної траси й під лініями електропередач напругою у 110 кіловольт, неподалік — промислова зона... Ось у таких умовах дітям пропонують займатися спортом. А все через те, що комусь приглянулася «козирна» територія...

      Про інший факт нехтування фізкультурних інтересів владою Вишгорода не так давно написала «Спортивна газета». Райдержадміністрація і депутати вирішили «перепрофілювати» 8 га землі, на яких зараз розташована санна траса. Свого часу вона була побудована «у складчину» на кошти профспілок і товариства «Колос». Але вишгородській владі разом із новими горе-бізнесменами, очевидно, начхати на спорт. Схоже, й тут головним чинником є чиясь персональна зацікавленість у прибутках, спосіб отримання яких навряд чи можна назвати чесним.