Костюк: «От послухають всі наш альбом, і станемо ми супер-пупер-зірками...»
Спочатку було яйце. Воно самотньо красувалося на обкладинці першого синглу «Гринджолів» і нагадувало всім про передвиборні події у рідному для хлопців Івано-Франківську. Але ж і «соняшник — це по-нашому, він нагадує сонце, випромінює собою тепло, розцвітає влітку і дорівнює тому, що ми зробили в альбомі — створили теплу, сонячну музику. Щойно нам «Юкрейніан Рекордз» запропонувала такий вигляд обкладинки — одразу погодилися», — розповідає «УМ» Роман Костюк. На дебютному альбомі «Хай буде так», який вийшов тільки через рік після всенародної появи гурту, зобразили квітку сонця, щоправда, якусь наче захмарену, на задньому плані на неї насувається мало не грозова хмара.
За словами «Гринджол», у свій «морозостійкий альбом» вони вклали і серце, і душу: «Альбом настроєво відрізняється від пісні «Разом нас багато». Вона була станом душі на момент революції, ми підтримували людей, з якими стояли на Майдані і створили пісню у непритаманному нам стилі. Але звикло ми співали музику, схожу на реггі, міксуючи її з фольком. Послухайте його, ми насправді теж можемо бути веселими та оригінальними».
Оригінальним видався Роман Костюк, який намагався мене переконати, що на ювілейному, п'ятдесятому «Євробаченні» у Швеції, — «В Данії», — кажу йому я, — гурт «Ґринджоли» визнали найоригінальнішим (хоча раніше в інтерв'ю хлопці розповідали, що лиш, нібито потрапили до переліку найоригінальніших учасників конкурсу за півстоліття). «Ні, в Швеції», — заперечує Роман. «Так, у Данії, в Копенгагені», — опоную я. Довелося погодитися — Роман же краще знає, де його гурту присудили таку престижну нагороду.
Але альбом справді послухати цікаво, особливо ліричні композиції зі словами «ти віддай мені наші ночі і дні, сльози у вині» чи «я ім'я твоє шепочу, доторкнутись знову хочу». На свій смак можна розставити пробіли у приспіві «тарастаман з мого двора» та уявити Калина, який купує кіло халви і думає, що «на день мені стане» у пісні «Мало мені».
«І взагалі в мене такий розбишацький настрій, відчуваю себе хуліганом», — каже Калин, натякаючи на свою нову пацанячу кепку. «Раніше у нас, якщо ви пам'ятаєте, були інші головні убори, а тепер потягло до народних джерел, до фольку, так би мовити». Чи потягне гурт «Гринджоли» знову до політики, поки що невідомо. «Політичних пропозицій не було. Якщо і будемо когось підтримувати, то зрозуміло, якого напряму, свій вибір ми зробили ще минулого року», — говорить Костюк.
Крім того, у гурту поповнення: з'явилося ще двоє музикантів — бас-гітариста Дмитра Малічева (учасника гурту «Пророки») вибрали позаконкурсно, за головним критерієм: просто хороша людина, те ж стосується і барабанщика Сашка Бабичева (на півставки працює у Таршиса), який приїхав до столиці з Луганська — Схід і Захід разом!
Усе життя я соромилась співати. І на те були всі підстави: відчувала, що неправильно відтворюю мелодію, голос здавався якимсь «глухим», нецікавим. Але парадокс у тому, що з дитинства саме спів надзвичайно вабив мене: весь вільний час я слухала музику. Можливо, та любов передалася від тата. Він самостійно вивчився грі на декількох народних інструментах, завжди натхненно співав у колі друзів. >>
Ось уже півтора місяця найпопулярнішим музичним хітом в Україні є Державний Гімн. Ще ніколи не звучав він так часто і так масово. Його виконанням були позначені трагічні передранкові години 30 листопада та драматична ніч 11 грудня. Він палко лунав із вуст кожного, хто приходив на Майдан. З ним зустрічали Новий рік півмільйона українців. >>
Раніше, ще до середини грудня, на Майдані раніше суворо дотримувалися традиції щогодини співати «Ще не вмерла». Чоловіки знімали шапки і разом із жінками прикладали руки до серця, виконуючи Гімн України. Новий закон Майдану всім настільки сподобався, що заради виконання Гімну переривалася будь–яка робота, розмова, дискусія. >>
У Японії, коли дитина йде до школи, вона знає 300 народних пісень. В Україні навіть не кожен студент може підтримати своїм голосом співочу компанію. У школах на «народознавство», де б мали вчити звичаї та обрядові пісні, виділяється одна година на тиждень, і то не всі вчителі ставлять перед собою мету розспівати молоде покоління. >>
Для тих, хто не сприймає фольклор у чистому вигляді, музиканти подають етномузику у сучасних обробках. Буває, слухаєш якусь рок–ватагу з роззявленим ротом від захоплення, і навіть не підозрюєш, що цю пісню музиканти привезли з експедиції з Полтавщини чи Карпат. >>
Здається, лише ці корифеї українського рок–панку знають, що таке справжні «танці». У далекому 1987 році квартет молодих зухвалих хлопців уперше вийшов на фестивальну сцену Київського року–клубу і зіграв так, неначе знав, що на наступну чверть століття місце легенд українського року вже їм забезпечено. >>
