«Дзеркало Центральної України» у виборчому інтер'єрі

      Не лише у пересічного подолянина, який зазвичай оцінює загальну політичну ситуацію «на око», а й, думаю, у багатьох людей, котрі займаються політикою професійно, результати нового масштабного соціологічного дослідження викличуть, як мінімум, дві протилежні реакції. З одного боку, воно підтверджує здогади і дозволяє не одній особі впевнено вимовити: «Я так і знав», з іншого — дивує, бо засвідчує досить несподівані тенденції. Визначення політичної орієнтації та соціального самопочуття населення краю (тема дослідження) цікаве ще й тим, що Вінниччину — поряд із Хмельниччиною — соціологи розглядають як своєрідне глобальне дзеркало, яке відбиває тенденції, характерні для всього центрального регіону України, куди входять дев'ять областей разом зі столицею. (Польовий етап дослідження проводився у Вінницькій області центром соціологічних та політичних досліджень «Соціовимір» у першій декаді грудня).

      Коли говорити про очікування, які підтвердилися, то вони стосуються насамперед безумовних лідерів виборчих перегонів на Вінниччині — БЮТ та «Нашої України». Якби вибори відбулися на початку грудня, то в районах області за перших готові були проголосувати 22,2% опитаних, за других — 17,2%. У місті Вінниця зберігаються такі ж пріоритети, але розрив між ними сильно зростає: 31% виборців віддали б голоси за БЮТ і лише 14,8% — за «Нашу Україну». На третє місце закономірно вийшла Соціалістична партія, яку підтримали 7,8% респондентів у районах та 7,2% в обласному центрі.

      А от щодо несподіванок, то перша серед них — позиція Партії регіонів, яка на Поділлі хоч і здатна пройти до парламенту (7,0% по районах та 6,0% у Вінниці), але за минулий рік лави її прихильників помітно порідшали.

      Науковий керівник центру «Соціовимір» Володимир Полохало (знаний політолог, але тепер, слід зазначити, — ще й кандидат у депутати за списком БЮТ), коментуючи на прес-конференції результати дослідження, повідомив, що аналогічні зміни простежуються і в інших областях. Хоч би якими гучними були заяви опозиції, розчарування в діях нової влади не призводить до посилення рейтингу Партії регіонів і Януковича. «Я сказав би, це є просто соціологічним міфом, інструментом маніпуляцій найманих російських соціологів і політтехнологів», — вважає Полохало. А тому «демонстрація зростання — це є елемент маніпулятивної гри і така своєрідна, якщо хочете, фальшивка».

      Друга несподіванка: жителі колись «червоної» області, які 1999 року в другому президентському турі віддали перевагу не Кучмі, а комуністові Симоненку, тепер до Верховної Ради комуністів не пропустили б узагалі. Сучасні спадкоємці марксистів-ленінців не дотягнули б у районах навіть до 3% (як, до речі, й Народний блок Володимира Литвина). Перепустку до парламенту їм готові дати тільки жителі обласного центру, та й то з критичною масою — всього 3% (блоку Литвина — 3,8%).

      Несподіванка третя: область, яка ще недавно була колискою Народно-демократичної партії, готова свою дитину кинути остаточно. Маючи 0,3% підтримки, «двічі народній» важко на щось розраховувати. Гірші справи тільки у соціал-демократів об'єднаних, які зі своїми «нуль цілих і нуль десятих» підтримки серед вінничан стали відвертими політичними маргіналами.

      Не випадково останній кучмівський «губернатор» Григорій Калетнік, який встиг перебратися з НДП у табір СДПУ(о), нині кинув і нових соратників та «сплив» у виборчому списку вже Партії регіонів — правда, аж у середині другої сотні. Проте важко сказати, чи допоможе він «регіоналам». Скоріше навпаки, бо Григорій Миколайович сьогодні став «лідером антидовіри» в районах області — йому зовсім не довіряють 23% опитаних.

      Натомість нинішній голова облдержадміністрації Олександр Домбровський з-поміж місцевих політиків найпопулярніший: йому довіряють цілком або швидше довіряють 34,2% опитаних. Якби керівники області обиралися, то зараз би він переміг, по суті, безальтернативно. Правда, коли б Домбровський балотувався на посаду міського голови Вінниці, то йому довелося б усерйоз позмагатися з Дмитром Дворкісом, якого ностальгійно згадали 22,3% респондентів.