«Соняшник» попідтинню

      Один із небагатьох українських дитячих журналів, який міг протистояти навалі глобалістичної культури макдональдзів, барбі та діснеєвських звіряток — «Соняшник» — можуть закрити. Причина банальна — гроші. Столична влада вирішила здавати приміщення в центрі Києва, яке займав «Соняшник», багатшим клієнтам. Чи йтиме різниця в оплаті (дитячий журнал знімав приміщення за пільговими тарифами) комусь у кишеню, чи просто свою роль зіграли зв'язки, але оренду «Соняшника» відмовляються продовжувати. Натомість обіцяють запропонувати якісь інші нежилі приміщення на вибір, але у випадку, якщо такi знайдуться. А якщо ні?

      Тенденція виселяти з центру столиці книжкові магазини, художні галереї, редакції відомих, але небагатих часописів набирає все загрозливіших форм та розмірів. Безслідно з Пасажу на Хрещатику зник магазин дитячої книги (тепер десь у тому районі знаходяться моторошні персонажі «Кунсткамери» — своєрідної виставки жахів та знарядь для тортур, принаймні так написано в рекламних буклетиках, які роздають при вході до Пасажу). Колись на тому ж Хрещатику були спеціалізовані книжкові магазини «Поезія», «Ноти», «Медична книжка». Але з того часу в центрі столиці значно побільшало бутиків іноземних брендових фірм з «захмарними цінами», ресторанів, нічних клубів, офісів, які хоч і не можуть слугувати обличчям столиці України, але платять добрі гроші... Чи стало краще від цього киянам та гостям столиці?

      Один художник уже понад п'ять років оббиває пороги різних інстанцій з пропозицією зробити в Києві дитяче «Різьблене містечко», в якому були б не лише гойдалки-каруселі, але й музей іграшок, дитяча бібліотека, кінотеатр із добрими дитячими фільмами, кав'ярня, в якій не палять... Проте ця пропозиція видається чиновникам, очевидно, нецікавою.

      Може, якщо культуру «видавлює» з центру столиці капітал, то вона переселяється на периферію? Нічого подібного. Музеї, бібліотеки, кінотеатри, які не втрапили в модну «струю», відмирають як динозаври.

      Спілка письменників минулого року витримала шалений натиск з боку антиукраїнських сил, яким дуже хотілося відібрати старовинне приміщення на Банковій. Ледь втримався у своєму приміщенні старий добрий журнал «Вітчизна». Книгарня «Сяйво» також ледь відвоювала своє право знаходитися на Хрещатику. Видавництво «Вища школа» стверджує, що співробітників витравлюють у буквальному значенні цього слова з їхнього приміщення за допомогою формальдегіду. Не краща ситуація в обласних центрах. У центрі Полтави хтось «випалив» дитячу бібліотеку, у Сімферополі відмовляються продовжувати термін оренди спортивній школі Катерини Серебрянської. То що це — тенденція, вияв чиновницької байдужості, корумпованості чи, може, так ми бачимо огидну пащу криміналітету, яка виглядає з тіні?

      Колектив «Соняшника», який уже 15 років видає прекрасний дитячий журнал, вирішив не тихенько «йти на дно», а спробувати довести свої права. Про це йшлося на прес-конференції в інформагенції УНІАН, в якій також взяли участь директори видавництва «Зелений пес» брати Капранови, головний редактор «Слова Просвіти» Любов Голота та українські письменники Іван Андрусяк, Ірен Роздобудько, Андрій Кокотюха.

      Капранови розповіли, що прослідкували цікаву особливість — чим менше в області бібліотек, тим більше ця область дала голосів за Януковича. Виявилося, що найбільше бібліотек в Тернопільській та Івано-Франківській області, а найменше — в Донецькій, Луганській та у місті Севастополі. Дійсно, чим менше людина читає, чим гіршою є її освіта, слабшими знання про рідний край, тим більше вона лякається відповідальності, конкурентності і навіть свободи. В такому ракурсі підтримка вітчизняної освіти, науки, українських письменників та культури загалом, підтримка дитячих періодичних видань — таких, як «Соняшник» — набуває державного значення.

      У договорі, підписаному з орендодавцем (Київською міською державною адміністрацією) сказано, що орендар має право на першочерговий дозвіл на продовження оренди. Цього ж права журнал позбавили. Тож це може бути підставою для судового позову. Також не виключає Леся Воронина, головний редактор «Соняшника», що редакція журналу буде змушена переїхати у намет під стіни адміністрації. Така акція навіть може сподобатися київським дітям та їхнім батькам, адже купити «Соняшник» на звичайних розкладках досить важко, а тут можна було б не лише придбати потрібний номер, а й поспілкуватися з авторами улюбленого журналу, запропонувати свій віршик, малюнок чи оповідання. Редакція могла би проводити тут же ігри і конкурси, тим паче, що під час новорічних свят дітлахів у центрі Києва буде дуже багато.

      Думає звернутися «Соняшник» за допомогою і до народних депутатів. Голова товариства «Просвіта» Павло Мовчан вже подав до КМДА депутатський запит із проханням посприяти тому, щоб дитячий журнал, який виховує юних українців у дусі патріотизму, в який пишуть найкращі сучасні українські дитячі та «дорослі» письменники, в якому починали відомі зараз ілюстратори, мав змогу продовжити свою діяльність. На жаль, у відповідь Мовчан отримав «сухувате» повідомлення, в якому КМДА «нагадувала», що є власником київських земель та як «суб'єкт права власності» «на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном». Дуже небезпечна позиція як на передвиборчий період. Адже чиновників вибирають люди, а людям відверта зневага подобається рідко.