Диво зі світлом

22.12.2005
Диво зі світлом

Дзига «севівон».

      Свято Ханука — це відзначення перемоги незначної єврейської спільноти над великою армією греків у війні за свободу, аби не принижували єврейських традицій, віри і самого народу. Релігійний сенс свята розкривається у дивi світильника та ритуальної олії до нього. «Коли в час повстання греки зруйнували єрусалимський Храм, євреї, бажаючи запалити храмовий світильник Менору, віднайшли в руїнах тільки один маленький глечик священної олії. «Її мало б вистачити на один день, — розповідає науковий співробітник Інституту педагогіки Академії педагогічних наук України і директор табору «Джерела толерантності» Наталя Бакуліна. — А на приготування нової порції олії потрібно було 8 днів. Але незбагненним чином малесенького глечика олії вистачило на всі 8 днів». Після цього виникла традиція, святкуючи Хануку, запалювати свічки на особливому свічнику — ханукії. Але запалюють не всі свічки відразу. Свято триває вісім днів, і кожного вечора на світильнику додається по одному вогнику. Причому, як розповідає пані Наталя, ці свічки не можна запалювати ні сірником, ні від звичайної свічки, а тільки від ритуальної дев’ятої свічечки, яка називається «служка», і лише справа наліво. «В Єрусалимі свято відзначається дуже красиво, майже у кожному вікні стоїть восьмисвічник», — ділиться враженнями Наталя Бакуліна. Вважається, що запалення світильника унаочнює, як дотримання заповіді наповнює світ світлом. Навіть незначне світло здатне розвіяти найгустішу темряву. Богослови пояснюють, що горіння перетворює матеріальні речі, скажімо, олію в дух.

      Святкування Хануки відзначається в Україні всюди, де є єврейські громади. Найосновніші святкування мають відбуватися вдома, у єврейській родині. Однак через тривалий період атеїзму та асиміляції відродження єврейських традицій (як і українських) сьогодні часто розпочинається зі школи. Діти готують вистави, вивчають спеціальні ханукальні пісні. У святкові дні їх частують різноманітними виробами з тіста — пончиками, млинцями з начинкою. Є сучасна традиція влаштовувати спортивні змагання — маккабіади (на честь героїв повстання Маккабі, Маккавеїв). Полюбляють діти і старовинну гру з дзигою «дрейзл» (ідиш) або «севівон» (іврит), на якій накреслені чотири літери єврейського алфавіту, за допомогою яких можна скласти фразу «Диво велике було тут» (останнє слово для діаспори — «там»). За допомогою такої іграшки єврейські діти мали змогу не забути рідне письмо в час, коли елліни забороняли їм навчатися на івриті.

      У ханукальні дні в Києві буде свято. Перед Палацом спорту (неподалік синагоги Бродського) 25 грудня о 16.00. запалять Велику Ханукію. А Головну Ханукію засвітять наступного дня о 18.00.

  • Повернення церкви

    До останнього — не вірилося. Не сподівалося, що люди, які десятиліття не ходили до старої церкви, прийдуть до нової. Але сталося. У день першої служби Божої (цьогоріч на Трійцю) в новозбудованій Свято-Покровській церкві в селі Літки, що на Київщині, ледь умістилися всі охочі. А церква велика, ошатна. >>

  • Пристрасті навколо храмів

    На День Конституції їхав у своє рідне село Куликів, аби у тамтешньому храмі на сороковий день віддати належне пам’яті свого родича Василя. По дорозі з Кременця згадував дні нашого спілкування... Водночас не міг позбутися невдоволення, що мушу переступити поріг церкви Московського патріархату. >>

  • Речники кривавого «миру»

    Інцидент 8 травня («УМ» про нього вже писала), коли три найвищі чини УПЦ Московського патріархату«вшанували сидінням» захисників своєї і їхньої Батьківщини (серед яких половина загиблі) — спричинив хвилю шокового здивування і обурення. >>

  • Таємний фронт

    Щодня ми бачимо реальні воєнні дії, які здійснює Росія проти України — обстріли «Градами», артилерійську зачистку мирних населених пунктів. Ми знаємо про «гуманітарну допомогу» з Росії, неспростовні факти постачання Кремлем на Донбас військової техніки та боєприпасів. Як даність уже сприймається інформація про регулярні російські війська на окупованих територіях. >>

  • Скарбниця мощей

    Якби не повість Івана Франка «Борислав сміється», включена до шкільної програми, навряд чи багато пересічних українців дізналися б про невелике місто нафтовиків на Львівщині, де нині мешкає 35 тисяч осіб. Хоча насправді це — особливий населений пункт, єдиний у світі, побудований на промисловому нафтогазовому та озокеритному родовищах із численними джерелами мінеральних і лікувальних вод. >>

  • Після Пасхи — до єднання

    Цього року Великдень відзначали в один день усі християни. А всі православні церкви України, судячи з усього, ще й ідейно «майже разом». Адже Україна стоїть на порозі очікуваного, вимріяного і такого потрібного акту — об’єднання православних церков у єдину помісну Українську церкву. >>