Парафіяни Чудотворця

22.12.2005

      Капличку-вагончик у старовинному центрі Києва, між 72 та 74 будинками на тротуарі вулиці Богдана Хмельницького поставили з тиждень тому. А місце під будову тут церковки святого Миколая освятили в понеділок, 19 грудня. Спільне богослужіння на теренах майбутнього храму відправили священики церков київської традиції — Української православної (Київський патріархат), автокефальної православної та греко-католицької. І все це — з ініціативи мешканців прилеглих будинків. Вони розповіли, що колись неподалік була каплиця святого Миколая, її зруйнували в роки радянської влади. Однак сам цей факт, можливо, так і не надихнув би мирян на ідею побудови церковки, якби не «адреналін» небезпеки. Річ у тім, що на «п'ятачку» між кількома «антикварними» будинками, що так прикрашають центр Києва, інвесторам забажалося збудувати житловий будинок (як пояснили кияни, «свічку з підземними гаражами»).

      «Землю під забудову виділила міськрада ще при старій владі, у 2003 році, — пояснює Євген Гуляєв, що мешкає в будинку неподалік. — Але нашої думки не спитали. А ми побоюємося, що це будівництво спричинить руйнування наших домівок. Ці будинки стоять на підмороженому льосовому плауні. Кілька разів фіксували провали. Нове масштабне будівництво може призвести до тріщин». Мешканці переконані, що в такому випадку їхні будинки визнають аварійними, людей переселять на околицю, а в центрі побудують «елітні» квартири і офіси. У кращому випадку, люди залишаться жити в потрісканих будинках. Нищитиметься й самобутнє обличчя «каштанового міста», де все меншатиме затишку. «Ми повинні берегти пам'ятні куточки Києва», — розповідає художниця Ірина Вишеславська, нагадуючи, що в будиночку неподалік жила Анна Ахматова, звідси вона ходила до гімназії, тут написала свого першого вірша (у 60-х будиночок знесли). Безумовно, Анна, ще маючи прізвище Горенко, не раз спинялася перед капличкою святого Миколая...

      Хрест як нагадування про те, що тут буде збудовано церковку, встановили у жовтні і освятили священики УПЦ КП, УАПЦ, УГКЦ. З того часу «інвестори» вже кілька разів намагалися викинути цей святий знак. «Люди звернулися до нас, і ми стережемо ділянку», — розповідає член громадського об'єднання «Форум порятунку Києва» Віталій Боришполець. Хлопці поставили тут намети і ночують. А «інвестори» страхають мешканців судом: готуйтеся, мовляв, наймати адвокатів. «Я вважаю, що тут відбувається протистояння, кимось організоване, — каже виконавчий директор компанії «Євробуд-2003» Микола Терентьєв. — Тут земля, виділена Київрадою під будівництво. Але є люди, які хочуть, щоб ця земля була не під забудову, а під якісь інші цілі. Від мене вимагають навести тут порядок. Закопати ями, в тому числі й з цим хрестом».

      Нинішня капличка не належить жодній конфесії, такою ж буде і майбутня церква. Сюди приходитимуть люди, які передусім почуваються християнами. На екуменічний молебень до святого Миколая у морозний вечір тут зібралися з півсотні мешканців району. «У Святому Письмі говориться, що голос народу — то є голос Божий, — навчав паству отець Сергій Ткачук. — Згадаймо і нашу Конституцію, де сказано, що єдиною владою в Україні є народ. Тому, коли люди, громадяни України, виявили свою волю, що тут має бути храм Божий — це є найголовніший закон і найголовніша правда. Бо спасіння наших душ — це не ласка чиновників, а наша власна боротьба з гріхами за Царство Боже. Сьогодні тут, у цій першій міжконфесійній капличці, звершується наше недалеке майбутнє. І ми, представники трьох українських церков, молимося за те, щоб Господь поблагословив ці ваші починання». Отець Анатолій Тесля (УГКЦ) висловив сподівання, що капличка об'єднає християн. «Нам в Україні не треба чотирьох чи п'яти патріархів, нам потрібна одна Церква, — каже отець Анатолій. — Один пастир і одне стадо. Святий Миколай у своє свято дає нам цю можливість, кладе цю капличку і скликає людей на молитву». Отець Лаврентій (УАПЦ) єлеєпомазав кожного молитвеника, а отець Сергій вручив освячений образок чудотворця. Кожен зміг зайти до каплички помолитися ще й отримати невеличкий дарунок. Тепер щодня о 19 годині тут відправлятиметься акафіст до святого Миколая.

  • Повернення церкви

    До останнього — не вірилося. Не сподівалося, що люди, які десятиліття не ходили до старої церкви, прийдуть до нової. Але сталося. У день першої служби Божої (цьогоріч на Трійцю) в новозбудованій Свято-Покровській церкві в селі Літки, що на Київщині, ледь умістилися всі охочі. А церква велика, ошатна. >>

  • Пристрасті навколо храмів

    На День Конституції їхав у своє рідне село Куликів, аби у тамтешньому храмі на сороковий день віддати належне пам’яті свого родича Василя. По дорозі з Кременця згадував дні нашого спілкування... Водночас не міг позбутися невдоволення, що мушу переступити поріг церкви Московського патріархату. >>

  • Речники кривавого «миру»

    Інцидент 8 травня («УМ» про нього вже писала), коли три найвищі чини УПЦ Московського патріархату«вшанували сидінням» захисників своєї і їхньої Батьківщини (серед яких половина загиблі) — спричинив хвилю шокового здивування і обурення. >>

  • Таємний фронт

    Щодня ми бачимо реальні воєнні дії, які здійснює Росія проти України — обстріли «Градами», артилерійську зачистку мирних населених пунктів. Ми знаємо про «гуманітарну допомогу» з Росії, неспростовні факти постачання Кремлем на Донбас військової техніки та боєприпасів. Як даність уже сприймається інформація про регулярні російські війська на окупованих територіях. >>

  • Скарбниця мощей

    Якби не повість Івана Франка «Борислав сміється», включена до шкільної програми, навряд чи багато пересічних українців дізналися б про невелике місто нафтовиків на Львівщині, де нині мешкає 35 тисяч осіб. Хоча насправді це — особливий населений пункт, єдиний у світі, побудований на промисловому нафтогазовому та озокеритному родовищах із численними джерелами мінеральних і лікувальних вод. >>

  • Після Пасхи — до єднання

    Цього року Великдень відзначали в один день усі християни. А всі православні церкви України, судячи з усього, ще й ідейно «майже разом». Адже Україна стоїть на порозі очікуваного, вимріяного і такого потрібного акту — об’єднання православних церков у єдину помісну Українську церкву. >>