«Нафтова пляма»

      На тлі розгортання «газової війни», яку фактично оголосило російське акціонерне товариство «Газпром» Україні, та бюджетних баталій у Верховній Раді, які можуть поставити хрест на запланованому з початку наступного року підвищенні пенсій та соціальних виплат, майже непомітним залишилася історія з законопроектом №7645 «Про заходи захисту внутрішнього ринку від імпорту нафтопродуктів». Історія з документом, що може спричинити підняття цін на пальне, встановити дискримінаційні умови на ринку і знову дати можливість власникам українських НПЗ (iз закордонними, читай — російськими — «коренями») заробляти надприбутки за рахунок «маленького українця».

      Процес стартував наприкiнцi червня поточного року, коли у Верховній Раді власне було зареєстровано законопроект №7645 «Про внесення змін до Митного тарифу України», авторами якого виступили народні депутати Єремєєв і Насалик. У пояснювальній записці цього документа констатувалося: «Прийняттям 17 травня 2005 року Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації цін на ринку нафтопродуктів» було повністю скасовано ввізне мито на бензини, яке було встановлено на рівні 60 євро за 1 т бензинiв та 30 євро за 1 т дизпалива.

      Ініціатори погоджувалися, що «зазначені заходи створили умови для ввезення на митну територію України значних об'ємів моторних палив із Республіки Білорусь та Литовської Республіки, що значною мірою сприяло подоланню кризової ситуації, яка склалась на ринку нафтопродуктів України через дефіцит високооктанових бензинів у квітні—травні 2005 року». Однак висновок ініціатори законопроекту зробили несподіваний: «При одночасному зростанні рентабельності імпортних операцій із нафтопродуктами відбувається зниження рентабельності переробки нафти в Україні та втрата конкурентоздатності нафтопродуктів, вироблених всередині країни».

      Урядові експерти, проаналізувавши законопроект, заявили: «У пояснювальній записці до проекту не наведено обгрунтувань конкретних величин нових ставок ввізного мита, які пропонується встановити, а також необхідності запровадження на імпорт згаданих вище товарів специфічного мита», — говорилося у висновку і додавалося: «...ставки мита, які його автори пропонують встановити на наведений у ньому перелік товарів, є значно вищими за митні ставки, що діяли на імпорт цих видів продукції до його звільнення від мита, яке було здійснено відповідно до Закону України від 17 травня 2005р. №2565-IV «Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації цін на ринку нафтопродуктів».

      Крапку в історії зі «стабілізацією цін на ринку нафтопродуктів» Верховна Рада могла поставити 15 грудня о 16.12 внесенням змін до Митного тарифу (№ 7645). На думку тих самих народних депутатів Ігоря Насалика та Ігоря Єремєєва, пропоновані ними заходи дозволили б стабілізувати роботу українських нафтопереробних підприємств, які останні три місяці працюють збитково через сприятливіші умови для імпорту готових нафтопродуктів, і пропонували підвищення ставок ввізного мита на нафтопродукти з 0 до 60 євро за 1 т для бензинів, та 40 євро за 1 т для дизельного палива. За таке рішення було віддано лише 211 голосів нардепів, і воно прийняте не було. Однак уже через 48 хвилин, о 17.00, законопроект за основу було прийнято 260 голосами. «Перезавантаження» відбулося, процес триває.

      Така видима фабула історії з нафтою, її імпортом і переробкою. Спробуємо ж розшифрувати те, що залишилось за кадром. За рахунок обмеження імпорту нафтопродуктів та свідомого завищення ціни на нафту, яку постачають на НПЗ, власники розташованих в Україні нафтопереробних заводів довгий час отримували надприбутки. Ситуація банально проста — імпортні нафтопродукти на ринок не допускають (саме так тлумачаться дискримінаційні імпортні мита), конкуренція зникає, надприбутки «українських» (чи то пак російських) виробників стають уже суперприбутками. У свою чергу, відсутність «імпортної конкуренції» двічі за поточний рік стала причиною кризи на ринку нафтопродуктів. Виробники всього-на-всього укладали змову і або синхронно підвищували ціни на бензини, або створювали штучний дефіцит та ажіотаж на ринку, що, знову ж таки, вело до підвищення цін. Якщо тепер імпортне мито на нафтопродукти буде введене, то офіційний Київ ставить себе та вітчизняний ринок нафтопродуктів у повну залежність від російських власників НПЗ (наведемо такий показовий приклад — лише одна ТНК володіє десь третиною ринку продажу нафтопродуктів в Україні) та постачальників нафти з Росії. І тоді нафтові кризи стають для держави явищем регулярним і традиційним. Виходить, що саме за таку перспективу проголосували ввечері 15 грудня народні обранці.

      За словами народного депутата України Анатолія Семиноги, прийнятий законопроект є суто лобістським, оскільки автори законопроекту мають інтереси в нафтопереробній промисловості. Більше того, за словами депутата, за «правильне» голосування депутатам пропонували гроші. В результаті, за законопроект голосували ті фракції, які б не мали голосувати.

      Відміна в травні 2005 року мита на імпорт бензинів та дизпалива дала змогу стабілізувати ціни на ринку нафтопродуктів та створити передумови до їхнього зниження. Введення ж мита на нафтопродукти призведе до нового зростання цін та позбавить власників НПЗ стимулу проводити модернізацію своїх підприємств, адже конкуренції не буде. Головну роль у процесі повинна, знову ж таки, відіграти сама держава, яка замість того, щоб вводити додаткові бар'єри для імпорту якісних нафтопродуктів, має створити такі умови для функціонування НПЗ, щоб їхнім власникам було вигідно вкладати гроші в реконструкцію своїх підприємств, а не просто «викачувати останні соки» з цих ресурсів, користуючись, знову ж таки, відсутністю конкуренції. Адже якщо нафтопереробні підприємства не будуть модернізованими і в них не вкладатимуть гроші, то вони приречені на загибель. У всіх наших сусідів (Росія, Білорусь, Литва, Польща, Словаччина, Угорщина і Румунія) вже всі НПЗ давно модернізовані.

      Отже, останнє слово залишається за «новою владою», і чомусь дуже не хочеться, щоб паливні кризи ставали для українців звичним явищем.

Михайло САМОЙЛЕНКО.