Учимося у Переяслава

12.11.2003

      «Я вірю, що прийде час, коли щороку на початку січня, у переддень Переяславської угоди, ми проводитимо історичні семінари, а після цього ставитимемо в церкві свічку за упокій мільйонів людей, які загинули від наслідків цього акту», — сказав один iз переможців конкурсу школярських та студентських робіт на тему «Що принесла Переяславська рада Україні», студент iз Миколаєва Олександр Портнов. Нагородження переможців цього конкурсу, організованого видавництвом «Смолоскип» за підтримки подружжя Соколиків iз Канади, відбулося нещодавно у столичному Будинку вчених. «Я радий, що в молоді є зацікавлення темою Переяслава. Воно ще не стало масовим — точкою, що притягала б тисячі молодих людей. Але кілька десятків осіб прислали на конкурс свої праці», — сказав голова видавництва «Смолоскип» Осип Зінкевич. Твори переможців будуть опубліковані окремою книжкою і, можливо, побачать світ ще до кінця цього року.

      Першої премії не отримав ніхто, зате других премій було аж чотири — в Яніни Давиденко з Полтави, Віталія Паздрія з Тернополя, Олександра Портнова з Миколаєва та Ігора й Олексія Сидоруків iз Києва. Третіх премій присудили також чотири: Людмилі Гузоватій з Харкова, Леоніду Караджану із Сімферополя, Надії Луців iз Надвірної, Миколі та Нелі Халтобіним iз Харкова. Четверті премії дісталися Діані Литвиненко та Марині Усовій з Кам'янця-Подільського.

      До складу журі конкурсу ввійшли відомі дослідники — Ігор Гирич, Ярослав Федорук, Олег Проценко. «Всі роботи були написані на доволі високому рівні, — каже кандидат історичних наук Ігор Гирич. — При їх оцінюваннi ми враховували і віковий ценз, і навіть місцевість, де конкурсант проживає, адже не всюди доступ до джерел є однаковим. Важливою була самостійність мислення. Адже сказати щось зовсім нове на цю тему сьогодні не може навіть досвідчений науковець». Окрім нагороджень, відбувся студентський «круглий стіл» та презентація в молодіжному середовищі ваговитої книги «Переяславська рада 1654 року». Низку просвітницьких акцій, організовану відомими вченими та громадськими діячами, — наукові та молодіжні конференції в багатьох областях України, презентації ваговитого видання «Смолоскип» та Інституту української археографії та джерелознавства НАНУ «Переяславська рада 1654 року», поширення правдивої інформації про обставини підписання угоди та її наслідки — підтримує блок Віктора Ющенка «Наша Україна». «Оргкомітет конференцій має на меті дати можливість молодим ученим дослідити, висловити і наблизити історичну правду до якнайширшого кола українського люду. Прозріння наших політиків відбувається надто повільно. І наш обов'язок — відкривати розуміння того, які уроки слід винести з події, яку називаємо Переяславською угодою», — звернувся до молодих учених голова оргкомітету академік Микола Жулинський.

      На «круглому столі» молоді дослідники відзначали передусім брак у країні правдивої інформації та громадських обговорень актуальних суспільних проблем. Студент Олександр Олійник з Харкова, як і багато його однолітків, вважає, що потрібні громадські обговорення з приводу входження України до різних утворень, у тому числі до ЄЕП і до ЄС. «Коли я в Севастополі готувався до написання своєї роботи, там важко було знайти якісь об'єктивні дослідження», — каже студент Олег Савченко. Видання ж таких книг, як «Переяславська рада 1654 року», які Осип Зінкевич вручив кожному учасникові «круглого столу», на думку Олега, допоможе молодим дослідникам у пізнанні історичних джерел. До речі, на думку багатьох студентів, для більшої об'єктивності історія України повинна включити в себе історію державних утворень, з якими пов'язує українців історична доля, зокрема Половецької держави, Кримського ханства, Литовського князівства, Речі Посполитої, Австро-Угорської імперії.

      Тоді як старше покоління звично обурювалося «нахабством» сусідів («Коли вмикаєш FM-радіо — там тільки російська мова і музика! Це ж просто якась аномалія!)» та повторювало «кодуючі» словесні формули на кшталт «Не може найвища посадова особа видавати указ, за яким має відзначатися пропащий час для України!», молодше покоління в особі студента Педагогічного університету ім. Михайла Драгоманова — Сергія Василюка — поставило питання «руба»: «Нам треба визначитися, чи ми зможемо побудувати справжню українську державу, чи не зможемо. Якщо вирішимо, що не зможемо, — то немає сенсу і братися за цю справу. Якщо зможемо — то давайте осмислимо історичні й сьогоденні питання. У мене, все ж, є сподівання, що ми збудуємо українську державу, виправимо історичні помилки і знайдемо свій шлях у майбутнє». Сергій запропонував учасникам «круглого столу» висловити своє бачення — яким чином можна це зробити. «Треба починати з системи освіти, — переконував усіх одинадцятикласник з Тернополя Віталій Паздрій. — Зараз підручник з історії України, особливо для 8-го класу, «забитий» матеріалом, але по суті там нічого не сказано. Як на мене, треба більше звертати увагу на ключові моменти і розвивати мислення у дітей, щоб кожна особистість зуміла прийти до власного висновку». А Ігор Гирич нагадав, що «плюсом» для України є те, що з 1991 року в усіх регіонах школи працювали за єдиним підручником. Скажімо, підручник Курченка, який звинувачували в «буржуазному націоналізмі» виходив і українською, і російською мовами, його читали і в Харкові, і в Криму. «Але сьогоднішні підручники, на мій погляд, уже відстають від потреб освіти. Як на мене, у нас не може бути одного підручника на 10 років. Це повинен бути величезний спектр підручників. Має бути вибір. Але напрям написання має бути український», — зауважив учений.

      Наступного дня учасники «смолоскипівських» заходів відвідали Переяслав-Хмельницький, де «помилувалися» пам'ятником «возз'єднанню» та взяли участь у конференції в Педагогічному університеті. А також почули обіцянку переяславського посадовця: «У нашому місті такої угоди більше не підпишуть».

  • За що воюємо на Донбасі?

    У Станично-Луганському районі Луганської області, більша частина якої підпорядкована Україні, із 24 середніх шкіл усього дві школи є українськомовними. Одна з таких шкіл — Чугинська загальноосвітня І — ІІІ ступенів, де впродовж 15 останніх років навчання здійснюється винятково державною мовою. >>

  • «Ми розробили тести, здатні розпізнати справжнього вчителя»

    Останнім часом в iнтернеті з’явилися повідомлення про суперечності та недоліки, що нібито притаманні визнаному лідеру педагогічної освіти України Національному педагогічному університету імені М. П. Драгоманова, помилки, допущені його керівництвом тощо. Складається враження, що «хтось» прагне системної дискредитації вишу. >>

  • Майбутнє пам’яті

    Якою була б сьогодні Україна, якби 25 років тому на полицях наших книгарень з’явилися сотні видань про українську історію і культуру — для дітей і дорослих? А школи отримали б новенькі комплекти репродукцій картин видатних українських художників на історичну тематику, портрети знаних постатей, краєвиди природних перлин України? >>

  • «ХНУРЕреволюція»

    Міністерський аудит виявив у Харківському національному університеті радіоелектроніки багатомільйонні розтрати, у результаті чого одразу три проректори позбулися своїх посад. Але, незважаючи на сенсаційність цього повідомлення, його важко назвати фінальним акордом війни, що триває у цьому ВНЗ з осені минулого року. >>

  • Луцький уже йде на посадку?

    Максим Луцький та весь екіпаж колишніх керівників Національного авіаційного університету чекає для себе «льотної погоди». Екс-депутат ВР від Партії регіонів, екс-голова Солом’янської райдержадміністрації Києва, екс-проректор НАУ, близький товариш сановитих утікачів Дмитра Табачника та Рената Кузьміна, Луцький прагне позбутися хоча б одного «екс» — разом із чотирма колегами з керівної верхівки НАУ, звільненими в.о. ректора університету через незаконне призначення та заключення контрактів екс-ректором Миколою Куликом з перевищенням службових повноважень. >>

  • Усе почалося з Брейгеля...

    Не кожна школа може похвалитися багаторічною історією. Столична Предславинська гімназія №56 функціонує в ошатному приміщенні колись міського училища для однорічного навчання грамоти дітей малозабезпечених киян, ухвалу про створення якого прийняла Київська міська дума ще у 1902 році. >>