Щит — як меч

      Поки у гострому змаганні беруть гору «біло-блакитні»: вони зберегли контроль над переважною більшістю рекламних носіїв і тепер, напевне, використовуватимуть їх протягом агітаційної кампанії, що наразі розгортається. Місцевi «помаранчевi» вочевидь «не встигають на потяг».

По морді за бігборд?

      Днями в «шахтарській столиці» з помпою відкривався черговий гіпермаркет системи cash & carry. Сценарій того відповідального заходу готувала спеціальна бригада маркетологів: подарунки першим відвідувачам, концерт, феєрверк, безкоштовні автобуси з центру міста з фірмовим логотипом місцевої торгової мережі «Амстор», хазяїна новобудови. Проте свято ледь не зіпсував пікет, виставлений представниками обласних осередків низки «помаранчевих» партій разом із незалежною організацією «Антикорупційний комітет», що її очолює відомий у регіоні юрист та громадський діяч Сергій Осика. Пікетники стверджували, що будівлю магазину не прийнято в експлуатацію спеціальною будівельною комісією, і тому це становить небезпеку для покупців, які ризикнуть зайти в середину приміщення. На підтвердження своїх слів «протестанти» демонстрували офіційний лист Головного управління містобудування та архітектури Донецька, а також постанову одного з районних судiв міста, яка призупиняла експлуатацію споруди.

      Утім пуск гіпермаркета все одно відбувся, занадто вже значні гроші та публічні персони були «зав'язані» на цю подію. Юристи «Амстора» підметушилися, встигли оскаржити вердикт районної Феміди в обласному апеляційному суді. Ну а VІP-гість свята — один із головних місцевих «регіоналів», донецький голова Олександр Лук'янченко, — старанно робив вигляд, що його політичним опонентам не вдалося підкласти свиню заздалегідь запланованій «іміджевій» події.

      Працівники «Амстора» мають свою версію щодо несподіваного спалаху громадського сумління адвоката і підприємця пана Осики. Згідно з публічною заявою адміністрації цієї торгової мережі, кількома днями раніше працівники донецької рекламної агенції «Медіа Майстер», що є власністю Сергія Осики, намагалися встановити рекламний щит великого формату на людному місці центрального донецького проспекту імені Ілліча — якраз навпроти входу в один із супермаркетів мережі «Амстор». Коли охоронці магазину перешкодили «самозахопленню», на місце конфлікту прибув пан Осика. Одному із сек'юріті від нього нібито дісталося держаком лопати, іншому — рукою «по морді обличчя». За версією «Амстора», зрозумівши, що змонтувати рекламний бігборд не вдасться, Сергій Осика демонстративно загородив своїм «мерседесом» в'їзд на автостоянку супермаркету, чим заподіяв торговельному закладові збиток на майже сто тисяч гривень. Проте вгамувати порушника спокою торговці, якщо вірити їхнім запевненням, не насмілилися, тому що адвокат буквально прикривався, наче щитом, посвідченням помічника народного депутата України і щедро обіцяв усілякі лиха тим, хто ризикне зірвати його важливу політичну місію. До речі, прізвище якого саме нардепа значилося в «червоній книжечці», що фігурвала в інциденті, працівники магазину так і не розгледіли, що чесно визнали публічно. Неформально ж у регіоні Сергія Осику пов'язують зi структурами тимошенківської «Батьківщини».

Служив у пана «козачком»...

      Що ж, вулична, або, як кажуть фахівці, зовнішня реклама традиційно є повноправним суб'єктом суспільно-політичного життя шахтарської столиці. Як мінімум, із тих часів, коли восени 2003 року, напередодні прибуття до міста кандидата у Президенти Віктора Ющенка, стався скандальний випадок з образливими карикатурами, що з'явилися на багатьох бігбордах місцевої рекламної агенції «Плазма».

      Утім «Плазма» активно «засвітилася» в конфліктах на місцевому ринку зовнішньої реклами — другому за обсягами фінансів, що на ньому обертаються, після столичного — значно раніше. Навесні 2003 року в мільйонному Донецьку вибухнув скандал, коли великі вітчизняні, так звані «мережеві» рекламні агенції — «Бігборд», «Постер», «Октагон», «Перехід-Аутдор» тощо — звинуватили міську владу, що вона свідомо перешкоджає їхній діяльності. Нібито міськвиконком усіляко затягував видачу документації на встановлення рекламних конструкцій операторам «зовнішки» з інших міст, притримуючи найбільш виграшні місця, ба, більше — наказав порізати автогеном десятки щитів, які належали небажаним «зайдам». Водночас донецькій «Плазмі», на думку скаржників, міська влада надавала незаконні преференції, внаслідок чого ця агенція спромоглася монополізувати понад 85 відсотків регіонального ринку.

      Від «багатосерійного» судового процесу, що реально назрівав, міський голова пан Лук'янченко тоді відкараскався, посилаючись на недосконалість чинного рекламного законодавства та дефіцит повноважень в очолюваного ним міськвиконкому. Щодо «Плазми», то вона, керуючись принципом «від гріха подалі», терміново заснувала з десяток рекламних «дочок», об'єднавши їх у єдину комерційну структуру за допомогою так званої франчайзингової схеми. За «материнською» агенцією символічно залишили приблизно дюжину бігбордів, встановлених у передмістях, — отож обвинувачення в монополізації ринку зовнішньої реклами формально було відкинуто.

      Зате з початком президентських «перегонів» агенція «Плазма» наочно продемонструвала, що воно значить — з'явитися в належний час у всіх потрібних місцях відразу. Йдеться про зображення «Ядиного» кандидата у компанії з відомими постатями, які, за задумом політтехнологів, мусили символізувати самодостатність Донбасу, від Олексія Стаханова до Лілії Подкопаєвої. І все це в рясному обрамленнi біло-блакитної символіки Партії регіонів. Ці зображення буквально затопили проспекти й автомагістралі індустріального регіону. Поруч на вуличних бігбордах рясніли, вже без будь-яких номінальних виправдань, провокаційні картинки з розділеною на три гатунки, за територіальною ознакою, Україною, а також із закликами жорстко продемонструвати інакодумцям «шахтарський характер» та твердженнями (задовго до оприлюднення остаточних результатів виборів), що «Янукович — наш президент».

      Згідно з підрахунками незалежних експертів, виборчий штаб «біло-блакитних» або в кілька разів перебрав офіційно дозволений рекламний фонд, або... взагалі нічого не заплатив за таку щедру «земляцьку» послугу.

      Після поразки Віктора Януковича для «Плазми» настала зла доба. Вже під час свого першого офіційного візиту до регіону як глави держави Віктор Ющенко ясно дав зрозуміти, що болісну образу не забув і жадає сатисфакції. За розслідування інциденту взялися обласна прокуратура та слідчі СБУ, пішли обшуки, виклики на допити і навіть, як подейкували в місті, арешти.

      Самій «Плазмі» залишалося лише каятися та спокутувати. За факт появи на бігбордах агенції мерзенних карикатур (авторство яких «Плазма» за собою так і не визнала) привселюдно вибачалися перед гарантом, по черзі, сама рекламна агенція, міський голова, депутати обласної ради та донецькі нардепи.

      У цій строкатій шерензі несподівано прорізався навіть чільник донецької єпархії Української православної церкви Київського патріархату (на Донбасі практично «катакомбної») єпископ Юрій. У відкритому листі до Президента святий отець простодушно просив по-християнськи вибачити його добрих знайомих та щедрих пожертвувачів, власників «Плазми» — та... з головою видавав тих. Мовляв, ну, було: розвісили вони обурливі картинки, але хто ж устояв би під брутальним тиском місцевої влади (водночас, за версією адвокатів «Плазми», постери на власний розсуд розмістили на бігбордах «невстановлені особи»).

      Другий, у липні цього року, візит на Донбас глави держави «штрафна» агенція зустріла повінню жовто-блакитних постерів: «Плазма» щиро вітає Президента України». Не попустило. Навіть після того, як Президент Ющенко та «регіонали» у вересні уклали широковідомий «пакт про ненапад», слідство у справі «Плазми» активно тривало. Воно сягнуло апогею в момент обшуку службового кабінету заступника донецького міського голови Геннадія Ткаченка — людини, яку на неофіційному рівні давно називали одним із головних «інтересантів» приватної рекламної фірми-монополіста. Антимонопольний комітет України звинуватив донецький міськвиконком в антиконкурентних діях на місцевому ринку реклами. Знову спливла стара історія про 200 бігбордів, розміщених «своїми» рекламістами без належних документів. Позовну заяву з цього приводу подав до Київського районного суду шахтарської столиці офіційний представник регіональних «помаранчевих» на минулих виборах, водночас — співвласник донецьких рекламних агенцій «Укрспецреклама» та «Медіа Майстер» Сергій Осика. Йому вдалося домогтися небаченого: суд анулював дозвіл на розміщення «зовнішки», наданий свого часу «Плазмі» Донецьким міськвиконкомом.

Хто не встиг — спізнився

      От тільки дивина: «за п'ять хвилин» до неминучого, здавалося б, скинення «Плазми» з донецького рекламного олімпу ситуація діаметрально перемінилася. Солідно і з гідністю вийшов на роботу з «довготривалої» лікарняної відпустки віце-мер пан Ткаченко, який так раптово занедужав у день міліцейського шмону в своїх службових апартаментах. Його помітно звеселілий шеф, донецький міський голова Олександр Лук'янченко дозволив собі днями заявити, що з декількох десятків епізодів маніпуляції з дозволами на «наружку», які закидають йому особисто, він готовий визнати лише один, та й то частково. А фірма «Плазма» заходилася енергійно споруджувати на узбіччях міських магістралей додаткові рекламні конструкції.

      Незалежні експерти з регіону стверджують, що визначальним у цих метаморфозах став фактор часу. Вочевидь перед нечисленною командою донецьких «помаранчевих» бізнесменів їхні партійні чільники зі столиці ставили завдання: «зачепитися» на регіональному ринку «зовнішки». Як засіб досягнення мети могли розглядати заміну старого рекламного монополіста на агентства, які належать Сергію Осиці. Ще простіше виглядав варіант перекупити чи притиснути до стіни «Плазму» (гроші, 9,5 мільйонів доларів, нібито обіцяв надати дехто з «дружніх» вітчизняних олігархів).

      Однак парламентські «перегони» анонсували вже зовсім інші правила гри. Донецькі бізнес-партнери нової влади, за великим рахунком, так і не спромоглися пробитися до важелів, що керують регіональною рекламою. Можливо, не вистачило досвіду, ще ймовірніше — фінансів для широкого розгортання високозискового, одначе й витратного бізнесу. До того ж владний Київ досить мляво відреагував на стрімку «біло-блакитну» реставрацію на Донбасі після несподіваного політвідродження Партії регіонів. Місцеві «помаранчеві» рекламісти, той же самий пан Осика, мусили б, мабуть, відчути себе в ролі штрафбату, який вигнали у розвідку боєм на мінне поле — та там і покинули.

      У свою чергу, «Плазма» та її сателіти-франчайзеві структури — зуміли терпляче зберегти свою рекламну інфрастуруктуру до часів, коли кожен бігборд є дорогим, як ложка до обіду. От і виходить, що жодній із політичніх сил, які конкурують на виборах, руйнувати рекламну імперію вчорашніх бешкетників, об'єктивно кажучи, немає нині жодного сенсу. Бо мусить же хтось, урешті-решт, розвішувати по всенькій Донеччині парадні портрети вождів та вождиків, інформуючи пересічного виборця, що кожен із тих достойників — найчесніший, найрозумніший та, звісна річ, найпринциповіший...

      А тим часом на головних проспектах донецьких міст бригади будівельників спритно риють велетенські ями під фундаменти нових рекламних конструкцій. Щити «зовнішки» стоять подекуди вже суцільною стіною, що заперечує всякий здоровий глузд. Утім колись ще казали з прихованим значенням: «На Донбасі, як у Техасі, все велике...».

Сергій КОРОБЧУК.