Епідемія туберкульозу в нашій державі, за критеріями ВООЗ, оголошена з 1995 року, і з того ж часу в Україні зареєстровано початок епідемії ВІЛ-інфекції. За ці десять років середній рівень захворюваності на туберкульоз збільшився майже вдвічі і досяг показника 80,9 на 100 тисяч населення, а смертність виросла в півтора раза і становить 22,6 на 100 тисяч населення. Щороку на туберкульоз захворюють майже 40 тисяч українців, а з 1994 року від цієї недуги померло більше сотні тисяч наших співгромадян. У ситуації, що склалася, деякі громадські організаці та представники Рахункової палати України вбачають провину вітчизняного МОЗу: вони звинувачують міністерство у нецільовому використанні бюджетних коштів, виділених на Національну програму боротьби з епідемією.
«МОЗ фактично провалив програму боротьби з туберкульозом, — стверджує головний контролер Рахункової палати Ярослав Фліссак. — За висновками Рахункової палати, 373 тисячі гривень, або 70 відсотків усіх виділених держбюджетом коштів на боротьбу з туберкульозом у 2002—2004 роках, Міністерство охорони здоров'я використало з порушенням законодавства. Я хочу офіційно заявити, що одну з основних причин зростання епідемії туберкульозу ми вбачаємо в невмілому керівництві МОЗ».
У міністерстві з цим не погоджуються і відкидають обвинувачення. Кажуть, що нецільового використання бюджетних коштів не було, а всі придбані препарати й обладнання потрібні для боротьби з туберкульозом. А щодо результатів... Перервати ланцюг епідемічного процесу не так просто, як хотілося б, стверджують фахівці МОЗу. Через те що в 1994—2000 роках держава не налагодила забезпечення хворих протитуберкульозними препаратами, у нас з'явилося чимало хворих на хронічний та хіміорезистентний туберкульоз, який дуже важко лікувати. Тільки в січні 2001 року МОЗ почав централізовано закупати потрібні препарати за кошти держбюджету. Відтоді ефективність лікування почала зростати, але ж скільки часу було змарновано...
Представники МОЗу відзначають, що це не єдина проблема, яку міністерство не може подолати самотужки. Медики мають робити діагностику та лікувати хворих, а не бігати за кожним бактеріовиділювачем із собаками, змушувати його лягти до лікарні й умовити дотримуватись усіх порад «гіпократів». Бо ж переривання лікування призводить до того, що туберкульозний процес переходить у хронічну та хіміорезистентну форму, а одна недолікована людина може заразити з добрий десяток оточуючих, які можуть навіть не здогадуватись, що підступна бактерія поселилася в їхньому організмі.
За критеріями ВООЗ, на сучасному етапі Україна віднесена до групи країн із високим рівнем захворюваності на туберкульоз. Але загрозлива ситуація з цим захворюванням, яке завжди було індикатором соціального добробуту в суспільстві, на початок нового тисячоліття склалася не лише в Україні, а й у всьому світі. Загальна кількість хворих у світі сягає 50—60 мільйонів людей. Щороку медики планети виявляють від 7 до 9 мільйонів хворих на туберкульоз, а помирає від цієї недуги 2—2,5 мільйона осіб.
Найскладніше для журналістів, що замірилися на інтерв’ю з чільником Національного інституту серцево-судинної хірургії імені Миколи Амосова, академіком Василем Лазоришинцем, — застати директора в кабінеті: він переважно в операційній або в місті в справах Інституту чи Академії медичних наук України. >>
Зміни в режимі сну з віком, як з’ясували вчені, пов'язані з меншими шансами на якісне старіння. >>
юдський мозок, як загалом й інші органи, старішає поступово, але цей процес часто залежить від генетики та способу життя. >>
Порівняно з одруженими – неодружені люди мають на 80% вищий ризик розвитку депресії. >>
Відтепер у Полтавській обласній клінічній лікарні ім. М. В. Скліфосовського пацієнти з гострим мозковим інсультом та іншими патологіями судинної системи зможуть отримувати набагато якіснішу, ніж раніше, медичну допомогу. >>
Прокурори Тернопільської обласної прокуратури скерували до суду обвинувальні акти у кримінальних провадженнях стосовно трьох лікарів та завідувача офтальмологічного відділення районної лікарні. >>
