Проситься ріпак у тракторний бак

      В Україні вже стали поганою традицією цінові стрибки на дизпаливо у пікові періоди сільськогосподарського циклу. Послабити цей мулький налигач, на якому вітчизняних аграріїв тримають здебільшого російські власники нафтопереробних заводів та заправок, наші селяни намагаються в різні, зокрема й екзотичні, способи. Умілець із Київщини, приміром, сконструював трактор, який успішно рухається на самогоні. Ідея, поза сумнівом, цікава, але собівартість сивухи ще вища, ніж дизпалива, та й механізатори навряд чи утримаються від спокуси хоч кілька разів на день сьорбнути із самогонобака. Більш перспективний, економічно вигідніший і доступний усім, як стверджують учені, шлях самозабезпечення паливом пролягає через нарощування посівів і переробки ріпаку.

      «Якщо 10 відсотків орних земель держави засіяти цією культурою, — стверджує «Україні молодій» директор Івано-Франківського інституту агропромислового виробництва Михайло Абрамик, — то весь АПК України забезпечить себе екологічно чистим і відносно дешевим біопаливом, яке коштуватиме близько 2 гривень 50 копійок за літр. Цього року в Україні озимим ріпаком засіяно 400 тисяч гектарів і ще 500 тисяч гектарів навесні засіють ярим. Лідирують тут вінничани та хмельничани. У 2010 році, що передбачено спеціально розробленою програмою, наші аграрії доведуть ріпаковий клин у державі до 3 мільйонів гектарів, і цих площ буде достатньо, аби з отриманого насіння виробити необхідну кількість біопалива».

      Якщо з нарощуванням площ ріпаку і переробкою насіння на олію проблем не виникає, то налагодження в Україні виробництва з нього біопалива перебуває в зачатковій стадії. Ведуться, і, як запевнили «Україну молоду» компетентні джерела, досить успішно, переговори з однією австрійською фірмою про спорудження на Івано-Франківщині заводу, спроможного переробити 100 тисяч тонн ріпаку на рік. Його орієнтовна вартість — 50 мільйонів євро. Половину цієї суми готові зібрати виробники ріпаку, решту коштів треба шукати серед інвесторів.

      Вирощувати ріпак, упевнений Михайло Іванович, вигідно не тільки великотоварним господарствам, а й власникам присадибних ділянок. «У цьому переконує досвід Польщі, Чехії, Словаччини, який я бачив на власні очі, — каже він. — Там ріпак у великій пошані. У нас селяни садять картоплю по картоплі й збирають невеликі врожаї. Якщо посіяти ріпак, скажімо, на 20 арах городу, то господар, по-перше, матиме чудовий попередник під картоплю, бо хрестоцвітні вбивають усю шкідливу мікрофлору в грунті. По-друге, з цієї ділянки можна зібрати близько тонни насіння і здати за ціною 1150—1200 гривень. Його рентабельність лише за рахунок природної родючості становить 20 відсотків, а з використанням інтенсивних технологій — усі 100 відсотків. Збут — необмежений. Які ще аргументи треба наводити на користь ріпаку?».