Затяжний штурм «короткої» води

      В італійському місті Трієст нещодавно завершився IX чемпіонат Європи з плавання в 25-метровому басейні. Значна частка призового фонду (35 тисяч євро) дісталася і українським плавцям, які привезли додому шість нагород. Найбільшого успіху досяг 26-річний броварчанин Олег Лісогор, який переміг на дистанціях 100 і 50 метрів брасом. На 50-метрівці, до речі, Олег володіє рекордом світу, а у Трієсті встановив ще й європейське досягнення — 26,67 секунди. Ще два «срібла» вихованець Віктора Турчина здобув у «комплексі» (100 м та естафета 4х50). За словами головного тренера національної збірної Івана Сивака, Лісогор не проводив спеціальної підготовки саме до цих змагань. Мовляв, якби мав таку мету, то «побив» би у Трієсті і ще пару рекордів. У словах заслуженого фахівця ніхто і не сумнівається, адже на «короткій воді» наш брасист підкоряє європейське «золото» вже на п'ятому чемпіонаті поспіль. У декого навіть виникає підозра, що 25-метрові басейни для Олега більш «зручні». Утім у спілкуванні з журналістами він це категорично заперечує, бо має власну «філософію» щодо цього.

Потрібно поєднувати обидві «води»

      Ще пару років тому Олег Лісогор казав, що «короткій воді» у нас не приділяють належної уваги, бо вона не є олімпійською дисципліною. Зараз же ставлення змінилося, зокрема, і завдяки його успіхам. Олег просто стверджує, що до кожного старту потрібно ставитися однаково, незалежно від виду «води» та важливості змагань. І тому в нашого брасиста немає уподобань щодо довжини басейна: « Врешті-решт навички, які здобуваєш на «короткій воді», допомагають потім і у 50-метровому басейні. Скажімо, на «25 метрах» робиш більше поворотів, відпрацьовуючи техніку цього важливого елементу запливу. Хоча й справді трапляються зірки «короткої води», яким, можливо, ігнорування інших складових плавання заважає бути успішними і в довшому басейні. Я намагаюся однакову увагу приділяти відпрацюванню як технiки старту і повороту, так і дистанційній чи фінішній швидкості».

Перше світове «золото» допомогла здобути... шапочка

      Починаючи з «бронзи» юніорської першості Європи 1996 року в Данії і наступні понад чотири роки, Олег Лісогор ходив «штатним» призером — ніяк не вдавалося зійти на першу сходинку п'єдесталу. Прорив стався в японській Фукуоці на чемпіонаті світу 2001 року. У фіналі на 50-метрівці брасом перемоги тоді чекали від кого завгодно — росіянина Слуднова, американця Мозеса, німця Варнеке. Українця вони всі подумки взагалі вже «списали» з кола суперників, коли з ним трапилася неприємна історія з огляду на віру спортсменів у всілякі прикмети. «Коли мій партнер по збірній Слава Ширшов, — пригадує Олег, — допомагав натягувати шапочку, вона несподівано порвалася, а залишалися лічені хвилини. Славко побіг за іншою, але не до нашої роздягальні, а... у протилежний бік. Ми вже були готові стартувати, а я раптом повністю заспокоївся, коли нарешті партнер приніс шапочку, але з емблемою фірми, яку я не мав права носити. Ми натягнули її «навиворіт» і я стартував. На фініші подивився на табло і побачив «Лісогор — переможець».

      З того моменту наш брасист увійшов у топ-команду фаворитів усіх стартів у своєму різновиді плавання. Чекали від Олега «золота» і на Олімпійських іграх 2004 року...

На свою третю Олімпіаду Лісогор поїде без зайвих думок

      Напередодні виїзду в Грецію Олег сказав, що виграти Олімпіаду — мрія кожного спортсмена, але який сенс просто мріяти — потрібно працювати. І броварчанин самовіддано працював, дивуючи результатами на тренуваннях навіть свого наставника Віктора Турчина. Прикра травма сталася за шість днів до Олімпiади-2004 — не витримав м'яз на  правій нозі, який не заважав би при будь-якому стилі плавання, але не ... брасом. Як кажуть негативний досвід теж може принести користь, якщо з нього зробити висновки. Спортсмен побачив реальну ціну «уболівання» окремих діячів «від спорту», яким потрібні лише медалі для звітності. Тому безглузді звинувачення на адресу тренера і плавця не варті уваги, адже ближчою до істинної причини невдачі була відсутність необхідного медичного обладнання на базі. Скажімо, вже в Афінах відновлення пішло швидше завдяки наявності сучасної апаратури. Олег навіть вийшов у фінальний заплив, але на фінішному відрізку травма нагадала про себе... Після приїзду з Трієста запитав Лiсогора, чи зроблено висновки з «афінської історії».

      — По-перше, — каже Олег, — спортсмени ведуть боротьбу на межі можливостей за досягнення високих результатів. Після травми в Афінах висновки зроблено. Хай пізно, але зрозумів, що потрібно приділяти особливу увагу якісному лікуванню та викинути з голови зайві думки. Взагалі. Ніщо не повинно заважати мені, аби зосередитися на підготовці. Напередодні чемпіонату Європи я підписав контракт зі спортивним клубом «Біола», який сприяє, перш за все, моральній підготовці. У «Біолі» існує справжня сімейна атмосфера спортсменів, які на власному досвіді пізнали усі «красоти» спорту. Я вже не кажу про фінансову підтримку, яка необхідна кожному спортсмену при організації сучасної підготовки до стартів. Коли тебе не турбують ніякі проблеми, які вирішує твій спортклуб, то зосереджуєшься на здобутті медалі.

Не водою єдиною

      Олег Лісогор часто пригадує слова директора рідного броварського басейну «Купава» Леоніда Мангера: «Потрібно кинути все, що заважає спорту, якщо хочеш бути сильним спортсменом». Після Афін він деякий час відпочивав, але життя «без спорту» з усіма його принадами не затягнуло нашого брасиста, який практично весь свій час віддає плаванню. Проте, як сказав мені віце-президент спортклубу «Біола» Олександр Крикун, Лісогора неможливо не любити, бо він має підвищену комунікабельність і є доброю і порядною людиною. Крикун також поділився секретом: Олег добре грає у більярд, але поки що в нього не вдавалося вигравати. Справді, наш брасист у цьому році навіть знайшов час зіграти на більярдному турнірі «Зірковий кий Коктебеля», де його суперниками були, зокрема, Андрій Макаревич, Станіслав Говорухін, Юрій Рибчинський та Леонід Якубович. Олег легко стає своїм і у компанії спортсменів, і на світській тусовці. Недаремно, коли обирали найстильніших людей за версією одного з елітних журналів, саме Олег Лісогор став переможцем у номінації «Спортсмен» (найстильнішою спортсменкою, до речі, стала плавчиха — Яна Клочкова).

      Тепер зрозуміло, що Олег мав рацію, коли на запитання щодо кумирів відповів: «Ніколи над цим не замислювався. Якщо прагнеш досягти в чомусь висот, то ні на кого не потрібно рівнятися. Світ не стоїть на місці — кожне наступне покоління повинне бути кращим».