Унікальний Шанс

17.12.2005
Унікальний Шанс

Вакарчук — Кириленку: «Еге ж, не здамося без бою?!»

      «Вперше за 15 років влада почала робити якісь рухи в напрямі популяризації вітчизняної музики, — сказав Святослав Вакарчук, смикаючи кінчики пальців — хвилювався — «у святому для музиканта місці», Республіканському будинку звукозапису, де гурт «ОЕ» записував свій останній альбом. — Проект «Своя музика» — це унікальне поєднання бажань, можливостей і промо-ресурсів влади, директорів радіостанцій та музикантів, яке якщо навіть не зробить революцію у вітчизняній музиці, то, як мінімум, питання про неформатність та непопулярність українських виконавців зніме».

 

      Уряд в особі В’ячеслава Кириленка з керівниками радіостанцій вирішив iти шляхом компромісу: В’ячеслав Анатолійович зазначає, що «після обміну думками нам стало зрозуміло — принципових прихильників української музики немає», відтак вирішили їх знайти. З 16 січня усі бажаючі можуть надсилати свої фонограми будь-якої якості на адреси конкурсу, експертна група їх слухає до кінця місяця, відбирає найкращі, музичні продюсери та студії звукозапису опрацьовують фонограми, радіостанції та музичні канали ставлять їх у ротацію. «Пісня — на радіо, через місяць — це хіт, через рік ми маємо вісім зірок. Це я вам обіцяю!» — переконаний Вакарчук. За його словами, експертом він не буде. «Моє завдання — внести сюди свій потенціал та енергію. Знаєте, коли «Океан Ельзи» тільки починав, ми могли тільки мріяти, що хтось допоможе з ротаціями... Назбирали грошей у друзів, записали, прийшли, а дорослий дядя каже: «Ні, не формат». І до кого йти? Що робити? Так от цей проект для тих, хто хоче піти далі, але стикається зі стіною. Всі люди, які входять до оргкомітету «Своєї музики» — це своєрідна гарантія того, що пісні будуть у ротації. Вони, зрештою, цією ротацією і завідують...». Серед  «людей, які входять до оргкомітету», є продюсер Віталій Климов, який свого часу став одним із двигунів групи, що перетворили «Океан Ельзи» в найпопулярніший гурт країни, це також керівники двох третин вітчизняного ФМ-ефіру — «радіостанцій, які — за словами Кириленка, — вже ввійшли в історію». Свої вітання з-за океану панству передають продюсери каналу «М1» Валентин Коваль та Олександр Асаулюк, а президент НТКУ Віталій Докаленко лаконічно зазначає: «Нехай співають, а ми — покажемо!».

      Чи будуть у музики потенційних переможців стилістичні обмеження? Відповідають, що питання якості — а вона передусім — діалектичне, адже кожна з радіостанцій-учасниць має власний формат, отож відштовхуватимуться від цього. Зазначають також, що чітких стилістичних рамок немає, тому що проект передусім некомерційний: «Це не «Шанс» чи «Як стати зіркою», коли таланти відбирають для того, щоб заробляти на них гроші», — зазначає Вакарчук. «Уряд цей проект не фінансує, він може тільки допомогти з нормативними чи організаційними питаннями. А фінансова сторона питання залишається відкритою для всіх тих, хто бачить потребу підтримувати українську музику», — підкреслює Кириленко.

      Наприкінці кожного тижня обіцяють оголошувати результати перебігу конкурсу, 19 березня — в ефірі Першого національного та «М1» провести гала-концерт, під час якого за посередництва СМС-голосувань та інтернет-опитувань визначити переможця. Йому гарантують запис альбому, який, у свою чергу, потрапить на музичні полиці магазинів. Запевняють — щастя триватиме постійно. Сказано ж — не вмре, не загине!

  • Знайти «скриньку», де захована ваша пісня

    Усе життя я соромилась співати. І на те були всі підстави: відчувала, що неправильно відтворюю мелодію, голос здавався якимсь «глухим», нецікавим. Але парадокс у тому, що з дитинства саме спів надзвичайно вабив мене: весь вільний час я слухала музику. Можливо, та любов передалася від тата. Він самостійно вивчився грі на декількох народних інструментах, завжди натхненно співав у колі друзів. >>

  • Гімн як літургія, марш і романтика

    Ось уже півтора місяця найпопулярнішим музичним хітом в Україні є Державний Гімн. Ще ніколи не звучав він так часто і так масово. Його виконанням були позначені трагічні передранкові години 30 листопада та драматична ніч 11 грудня. Він палко лунав із вуст кожного, хто приходив на Майдан. З ним зустрічали Новий рік півмільйона українців. >>

  • Паливо революції

    Раніше, ще до середини грудня, на Майдані раніше суворо дотримувалися традиції щогодини співати «Ще не вмерла». Чоловіки знімали шапки і разом із жінками прикладали руки до серця, виконуючи Гімн України. Новий закон Майдану всім настільки сподобався, що заради виконання Гімну переривалася будь–яка робота, розмова, дискусія. >>

  • Ведмідь на вухо наступив, та співати будеш

    У Японії, коли дитина йде до школи, вона знає 300 народних пісень. В Україні навіть не кожен студент може підтримати своїм голосом співочу компанію. У школах на «народознавство», де б мали вчити звичаї та обрядові пісні, виділяється одна година на тиждень, і то не всі вчителі ставлять перед собою мету розспівати молоде покоління. >>

  • Вояки з гітарами

    Для тих, хто не сприймає фольклор у чистому вигляді, музиканти подають етномузику у сучасних обробках. Буває, слухаєш якусь рок–ватагу з роззявленим ротом від захоплення, і навіть не підозрюєш, що цю пісню музиканти привезли з експедиції з Полтавщини чи Карпат. >>

  • «Вопіющі» 26 років

    Здається, лише ці корифеї українського рок–панку знають, що таке справжні «танці». У далекому 1987 році квартет молодих зухвалих хлопців уперше вийшов на фестивальну сцену Київського року–клубу і зіграв так, неначе знав, що на наступну чверть століття місце легенд українського року вже їм забезпечено. >>