«Та ти що, сила?». Фагот: «Я вам кажу!». (Фото автора.)
В одному зі скітів свого попереднього альбому «Пожежі міста Вавилон» гурт ТНМК влучно зауважив: «Жизнь — це як зебра: біла полоса, чорна полоса, біла і чорна, чорна і біла, і так знов — чорна і біла, а потім хвост... і повна задніца». «Пожежі...» однозначно був білою смугою в творчості гурту. Це, ясно, зовсім не означало, що наступний буде чорною. Ще й якщо взяти до уваги амбітну назву альбому — «Сила» — попередньо здавалося, що новий вибух в українському реакторі музичної електростанції буде потужний. Врешті, презентований альбом непоганий, але звичайний, тобто не «чорний», а «сірий».
У «Силі» немає хіта (хоча на його презентації «танки» зауважують: «Альбом без хітів — це не платівка «ТНМК», а на сто відсотків піратська продукція»). За звиклим стереотипом лірична «Забув», яка вийшла синглом трохи раніше, хітом стати не може. Зрештою, стереотип може зламати така ж лірична «Гранули», кліп на яку презентували в день релізу альбому, але за умови такого банально-нудного відео під час презентації вона майже нікому не сподобалася. Вперше гурт вирішив залучити іноземного режисера (до того «ТНМК» плідно співпрацював з Віктором Придуваловим), «у пошуках свіжого погляду на екранізацію своєї музики» з пропозицією про співпрацю «танки» звернулися до росіянина Олександра Ігудіна, який режисирував відео багатьох російських зірок. Своїм улюбленим місцем зйомок режисер називає Санкт-Петербург (один з останніх кліпів — для нашої Леони на пісню «Аргументи» він теж там знімав), тож відрядилися Фагот із Фоззі до палацу Бруніциних. На запитання «УМ», навіщо було їхати в такі далі, щоб зняти звичайне гламурне відео із такими ж, як в Україні, моделями, в приміщенні, яких і в нас багато, та й у павільйоні, зрештою, можна було антикваріату наставити, Фагот відповідає: «Я не вважаю, що кліп банальний. Якщо придивитися уважніше, це не тільки дівчатка... Можливо, відео не таке, яким ми його бачили перед початком зйомок. Хотілося показати різницю між справжнім і надуманим, тим, що звикли вважати справжнім. Крім того, і я буду постійно це повторювати, — в Пітері інша енергетика. Як не крути, де б ми не знімали — це буде помітним. Цей дух усе одно відчутний. Київ має інший, так би мовити, енергетичний напрямок, він наче позитивніший, мудріший. І під настрій «Гранул» підходив саме Петербург».
Безперечно непоганою є перша композиція «Сила», приспіви динамічних «Молодець» та «Сан-Франциско» підхоплюєш одразу. Дотепна американська тематика перестрибує в «Силу» з «Пожеж»: героями тут є Анджеліна Жолудь, Дженіфер Хлопець і Мел із гіпсу. А «Клоуни» асоціюються з «Вавилоном»: там «пузаті тулили фуфєл», а тут у телевізорі «хто вони? — клоуни». До альбому також увійшов кавер «ШоПопалоШоу» із «Зроби мені хіп-хоп» 98-го року — повністю змінена музика і трошки — текст. Загалом на запис 22 треків, половина з яких — скіти, пішли п'ять літніх тижнів. До ТНМК на цей час долучилися Григорій Махно (губна гармоніка), Василь Сметанюк (цимбали), Дмитро «Бобін» Олександров (саксофон), Петро «Петруччо» Яковенко (флюгельгорн) та інші.
Присутній на презентації Іво Бобул назвав «ТНМК» завзятими хлопцями, а їхню музику — дорослішою, мелодійнішою та головне — не краденою, а Славко Вакарчук — гарним творчим експериментом. Шкода, що не було дівчат з ВІА «Гра», після їхньої співпраці з «ТНМК» минуло багато часу, певно, у хлопців зменшилося збудження...
Усе життя я соромилась співати. І на те були всі підстави: відчувала, що неправильно відтворюю мелодію, голос здавався якимсь «глухим», нецікавим. Але парадокс у тому, що з дитинства саме спів надзвичайно вабив мене: весь вільний час я слухала музику. Можливо, та любов передалася від тата. Він самостійно вивчився грі на декількох народних інструментах, завжди натхненно співав у колі друзів. >>
Ось уже півтора місяця найпопулярнішим музичним хітом в Україні є Державний Гімн. Ще ніколи не звучав він так часто і так масово. Його виконанням були позначені трагічні передранкові години 30 листопада та драматична ніч 11 грудня. Він палко лунав із вуст кожного, хто приходив на Майдан. З ним зустрічали Новий рік півмільйона українців. >>
Раніше, ще до середини грудня, на Майдані раніше суворо дотримувалися традиції щогодини співати «Ще не вмерла». Чоловіки знімали шапки і разом із жінками прикладали руки до серця, виконуючи Гімн України. Новий закон Майдану всім настільки сподобався, що заради виконання Гімну переривалася будь–яка робота, розмова, дискусія. >>
У Японії, коли дитина йде до школи, вона знає 300 народних пісень. В Україні навіть не кожен студент може підтримати своїм голосом співочу компанію. У школах на «народознавство», де б мали вчити звичаї та обрядові пісні, виділяється одна година на тиждень, і то не всі вчителі ставлять перед собою мету розспівати молоде покоління. >>
Для тих, хто не сприймає фольклор у чистому вигляді, музиканти подають етномузику у сучасних обробках. Буває, слухаєш якусь рок–ватагу з роззявленим ротом від захоплення, і навіть не підозрюєш, що цю пісню музиканти привезли з експедиції з Полтавщини чи Карпат. >>
Здається, лише ці корифеї українського рок–панку знають, що таке справжні «танці». У далекому 1987 році квартет молодих зухвалих хлопців уперше вийшов на фестивальну сцену Київського року–клубу і зіграв так, неначе знав, що на наступну чверть століття місце легенд українського року вже їм забезпечено. >>
