Iван Леньо вразив усiх майстерною грою на акордеонi.
Не згадати про Кобзаря, розповідаючи про гурт «Гайдамаки», гріховно: на їхньому виступі в одному з київських пабів у середу зібралися «такі, бачте, люди: все письменні, друковані» (міністр у справах сім'ї та молоді Юрій Павленко, Андрій Шевченко з дружиною, Марія Бурмака, гурт «Ґринджоли» майже у повному складі, вокалісти гуртів «Мед Хедз» Вадим Красноокий та «Тартак», Олександр Положинський, режисер Віктор Придувалов, музичні критики, редактори та журналісти). А самі «гайдамаки» органічно зміксували в собі образи всіх наших правічних лірників, перебендь, мандрівних дяків, додали джаз-рокові шматки, забійні ритми ска, цокіт кінських копит і крики степової волі, перемісили все і всіх з енергією сонця й арійськими началами. Навіть «Нірвану» згадали. Зізнаюся, у моїх «альбомних» пророцтвах у першій трійці найочікуваніших цьогорічних появ гурту «Гайдамаки» не було. Тепер з'явився — посунув зі свого, як виявилося, незаслуженого місця гурт «ТНМК» із альбомом «Сила».
Олег Долинський, директор компанії «Комп М’юзік», яка підписала з «Гайдамаками» контракт на п'ять альбомів, каже, що якщо не кожна птаха долетить до середини Дніпра, то вони вже за середину, так би мовити, перелетіли: «Перверзії» — це третій альбом гурту. «Кожен наступний альбом кращий за попередній, хоча й попередній був непоганим». Між іншим, незабаром реліз платівки вийде у Німеччині, а у лютому хлопці здивують туром німців. Хоча, може, і не здивують, тому що гарну промоцію їм зробив... Юрій Андрухович, який зараз перебуває в Берліні. На одному з літературних читань він увімкнув цей альбом «яскравих представників української сучасної музики» для німецьких слухачів.
Зрештою, провести паралелі між назвою платівки та літературним гуру просто. Програмна композиція всього диску «Кохання», в яку я теж «закохалася» з першого прослуховування (і хоча Ярмола співає, що «лучче би не чути» цієї музики кохання, цю музику хочеться чути нескінченно), є присвятою Аді Цитрині, головній героїні «венеціанського» роману Андруховича «Перверзії». Утім вокаліст Олександр Ярмола винайшов ще одне пояснення назві — від «переверзти», себто «перебрехати», і по-філософському пояснив: «Увесь світ живе несправжнім життям, ми — не ті, ким народилися насправді, не автентичні, а самі собою перестроєні і «переверзені».
В альбомі є також дві народні пісні — буковинська «Долинов, долинов» (емоційний акордеоніст Іван Леньо родом із Буковини) та лемківська «Под обвачком», для запису якої використали угорські цимбали. Пісню «Листопад» «Гайдамаки» написали рік тому, у ній є слова: «не треба спішити жити, раптом прокинутися і зрозуміти, усе, що ся діє навколо, раптом побачити у новому цвіті, стільки ясних очей, красивих людей, пісень, що гукають жити...».
Окрема увага на оформлення альбому! На лівих сторінках книжечки з текстами пісень чорно-білі «степові фотографії», на правих — концертні «гайдамацькі» знімки з фестивалю «Рок-екзистенція». А на обкладинці — «міський бог Ерос», як сказав би Андрухович. Справжнім українським мачо — після виходу цього альбому ми тепер знаємо, як вони виглядають — став скромний в реалі студент Львівського інституту фізкультури Григорій, який займається українськими бойовими мистецтвами.
Окрім «обличчя гурту», хлопці знайшли нового трубача Євгена Дідика, який колись грав у братньому молдавському гурті «Здоб Ши Здуб», а також перкусіоніста та звукорежисера на півставки — Сергія Браварнюка. І, запевняють, що це ще не все: «Від виходу попереднього альбому «Богуслав» минуло півтора року, а подій у гайдамацькому житті сталося для розповідей на тисяча і одну пісню». В будь-якому випадку на черзі ще мінімум два драйвові альбоми!
Усе життя я соромилась співати. І на те були всі підстави: відчувала, що неправильно відтворюю мелодію, голос здавався якимсь «глухим», нецікавим. Але парадокс у тому, що з дитинства саме спів надзвичайно вабив мене: весь вільний час я слухала музику. Можливо, та любов передалася від тата. Він самостійно вивчився грі на декількох народних інструментах, завжди натхненно співав у колі друзів. >>
Ось уже півтора місяця найпопулярнішим музичним хітом в Україні є Державний Гімн. Ще ніколи не звучав він так часто і так масово. Його виконанням були позначені трагічні передранкові години 30 листопада та драматична ніч 11 грудня. Він палко лунав із вуст кожного, хто приходив на Майдан. З ним зустрічали Новий рік півмільйона українців. >>
Раніше, ще до середини грудня, на Майдані раніше суворо дотримувалися традиції щогодини співати «Ще не вмерла». Чоловіки знімали шапки і разом із жінками прикладали руки до серця, виконуючи Гімн України. Новий закон Майдану всім настільки сподобався, що заради виконання Гімну переривалася будь–яка робота, розмова, дискусія. >>
У Японії, коли дитина йде до школи, вона знає 300 народних пісень. В Україні навіть не кожен студент може підтримати своїм голосом співочу компанію. У школах на «народознавство», де б мали вчити звичаї та обрядові пісні, виділяється одна година на тиждень, і то не всі вчителі ставлять перед собою мету розспівати молоде покоління. >>
Для тих, хто не сприймає фольклор у чистому вигляді, музиканти подають етномузику у сучасних обробках. Буває, слухаєш якусь рок–ватагу з роззявленим ротом від захоплення, і навіть не підозрюєш, що цю пісню музиканти привезли з експедиції з Полтавщини чи Карпат. >>
Здається, лише ці корифеї українського рок–панку знають, що таке справжні «танці». У далекому 1987 році квартет молодих зухвалих хлопців уперше вийшов на фестивальну сцену Київського року–клубу і зіграв так, неначе знав, що на наступну чверть століття місце легенд українського року вже їм забезпечено. >>
