Перекуємо шахти на фонтани

      На Луганщині зафіксовано незначне падіння обсягів вуглевидобутку (приблизно на два відсотки порівняно з минулим роком). Водночас привертає увагу інший факт: перестали надходити повідомлення з правоохоронних органів про спроби окремих недобросовісних вугільників продати тепловим електростанціям замість вугілля породу, лише трохи замасковану «чорним золотом». Щоправда, не зовсім зрозуміло, чому немає такої інформації. Чи то припинилися спроби тиску на вугільних генералів («План давай!»), чи то силовики повністю переключилися на боротьбу з контрабандою із сусідньої Росії.

      Принаймнi нещодавно призначений виконувачем обов'язків першого заступника голови Луганської облдержадміністрації Олександр Кобітєв сповнений оптимізму і планує забезпечити наступного року видобуток на рівні 26 мільйонів тонн палива. Це приблизно на півтора мільйона більше, ніж цьогоріч. Причому приріст старий-новий заступник (нинішню свою посаду він обіймав ще за Кучми. — Авт.) збирається забезпечити за рахунок напівмертвих державних підприємств — «Лисичанськвугілля», «Первомайськвугілля», «Донбасантрацит». Слід сказати, це не зовсім фантастика, оскільки одне державне підприємство — ДП «Антрацит» — після довгої летаргії недавно дійсно піднялося. Зрозуміло, з допомогою інвестора. Тому якщо знайдуться бажаючі в буквальному сенсі «заривати гроші в землю», нічого неможливого...

      А поки що Олександр Кобітєв займається проблемою погашення боргів із зарплатні шахтарям. Складність полягає в тому, що на більшості шахт області досі не введено узаконений рівень мінімальної зарплати — 398,4 гривні на місяць (для гірників мінімум — 332 гривні помножується на галузевий коефіцієнт 1,2. — Авт.). Спостерігається різнобій у мінімумі тарифних ставок: від 165 до 314  гривень. Якщо виплати вирівняти у відповідності до закону, фонд зарплати вугільникам Луганщини зросте із 102 мільйонів гривень відразу до 208 мільйонів. «Але в Мінвуглепромі, — стверджує пан Кобітєв, — відсутні джерела, за рахунок яких здійснюватиметься підвищення».

      Інша проблема обласних керманичів: вберегти шахти від закриття. Здається, знайдено оптимальний вихід. Принаймні так вважає начальник паливно-енергетичного управління облдержадміністрації Ігор Токарєв. «Шахт, на яких видобувають вугілля, закривати не потрібно, — стверджує він, — але є серед них такі, що впродовж трьох років не видали на-гора жодної тонни вугілля. У цих підприємств треба забрати назву, це просто водовідливний комплекс, який утримується за рахунок держави».

      От їх і будуть «закривати», якщо вже оновлений Мінвуглепром не може обійтися без улюбленої справи. Точніше, згідно з офіційно затвердженим планом, на базі деяких шахт заплановано створити водовідливний комплекс, чого раніше не робили. Місцеві жителі з острахом чекають, чим для них закінчиться новий проект. Кажуть, унаслідок роботи водовідливного комплексу можуть з'явитися сотні підтоплених пересоленою шахтною водою гектарів землі й озера в підвалах навколишніх будинків. Можливо, тепер цим перейматиметься окрема служба, а поки що на підприємства з перекачування води перетворять п'ять шахт, які відпрацювали своє. А за збереження решти боротимуться з київським начальством.