Cлово «успішність» походить від «поспівати», «устигати» — мати успіх, удачу в чомусь, досягати бажаного. З чого вона складається? Успішність поділяється на зовнішню та внутрішню. Зовнішня ніби на поверхні, її усім видно, а тому й зацікавлює людей, у першу чергу, саме вона. Ось визначальні позиції зовнішньої успішності (їх є чотири): здоров'я, матеріальна забезпеченість (сюди ж робота), повага та сімейне благополуччя. Від чого залежить зовнішня успішність? На дев'яносто відсотків — від успішності внутрішньої. А внутрішню успішність, а отже, й успішність взагалі, зумовлює наповненість позитивною внутрішньою (духовною) силою. Церква називає її силою Духа Святого, або благодаттю. Джерело її — Бог, як би світ не називав Його — Космічним Розумом, Абсолютом, Нематеріальним Началом, Вселенською Самоконтролюючою Системою... Церква називає цю Самосутність Богом, тобто багатим на все, джерелом усього сущого — Законодавцем, Творцем та Вседержителем буття.
Ці прикмети всім нам відомі. У сфері здоров'я — це понижений внутрішній тонус організму, відповідно, слабкість імунної системи та знижена опірність хворобам, від чого постійна хворобливість (частіше, довше і важче хворіємо), також хронічне відчуття втомленості та пригніченості, завше щось болить. У роботі: швидка втомлюваність, низька продуктивність праці; неуважність; безініціативність, відчуття власної маловартісності; невпевненість у завтрашньому дні, страх змін; нерішучість, втрата віри в себе та в свою справу, звідки запопадливість та боязкість у взаєминах із начальством, а також вагання та безвільність перед підлеглими (інколи навпаки — невмотивована зухвалість та агресія як свідчення тієї ж таки невпевненості); заздрість поряд із браком волі до фахового вдосконалювання; бідність. У плані суспільного визнання: в кращому випадку прикре відчуття жалю та співчуття з боку оточуючих; у гіршому — прихована або відверта неповага та посміх.
На сімейній ниві: повна або часткова втрата сімейного статусу господаря (господині). Чоловік усе більше набуває якостей слабкодухого «підкаблучника» (або навпаки, шукаючи заспокоєння у чарці — заміннику сили — перетворюється на домашнього деспота, деградуючи до звіроподібного стану); жінка ж, узявши на тендітні плечі левову частку турботи про сім'ю, має докласти всіх зусиль, аби не стати мужеподібною фурією, або нервово виснаженою істеричкою, чи не обернутися на завжди перелякану рабиню. Чоловік втрачає почуття кохання до дружини, дружина не шанує й не поважає свого чоловіка; діти, відповідно — не шанують обох своїх батьків. Насильство в сім'ї, як це не парадоксально, також є ознакою внутрішнього безсилля. Бракує снаги, відповідно, й часу на виховання дітей словом та прикладом свого життя.
У сфері здоров'я: підвищений життєвий тонус без «допомоги» сурогатів сили — алкоголю, наркотиків, різного роду стимуляторів та транквілізаторів. Також вивільнення енергії здоров'я, відповідно, висока ефективність імунної системи, підвищена опірність хворобам (організм у переважній кількості випадків самотужки долає недуги та негативний вплив середовища), радісне відчуття фізичної сили та внутрішньої свободи; визволення від болю. Запам'ятайте просту істину: немає невиліковних хвороб — є невиліковні хворі. 90 відсотків усіх наших бід — у нас самих; початок же їх — в серці нашому: хворий дух — хвора свідомість — хворе тіло. Свідомо віддайте себе і своє здоров'я у руки Божі — таким чином ви перекладете турботу на Його плечі. Сказано: «Покладіть на Нього всю вашу журбу, бо Він опікується вами!»
У матеріальній сфері (робота): енергійність, невтомність, висока продуктивність праці; зібраність, зосередженість, уважність; свобода прийняття правильних рішень (ініціативність); уміння відстоювати власну точку зору без упертості та агресивності; Богом дана упевненість у завтрашньому дні, повне самозречення, цілковита надія на Господа; доцільна рішучість, зумовлена вірою в себе та в свою справу; відсутність низькопоклонства у відносинах із начальством та необхідна твердість у стосунках з підлеглими (але з лагідністю та справедливістю); великодушність, невразливість; прагнення професійного вдосконалення; матеріальна забезпеченість. Хай буде постійною супутницею вашого життя оця проста, але така дужа молитва самозречення: «В руки Твої, Господи, віддаю дух, душу й тіло мої! Здоров'я моє, сім'ю мою, роботу мою, добробут та безпеку мої. Ти ж мене благослови, Ти мене помилуй і життя вічне даруй мені. Амінь». Внутрішня сила завжди викликає повагу, хоча провокує й заздрість ненавчених. Утім пам'ятаймо, що ми народилися та живемо не для того, аби тішити чиєсь самолюбство. Будьмо самими собою! Не треба чіпляти на себе жодної маски. Просто працюймо над собою, здобуваймо Силу. Вона — зодягне нас...
У родині: побудова гармонійних стосунків, збереження мудрих сімейних устоїв. Чоловік — достойний глава сім'ї; жінка — любляча (і любима!) дружина і мати. Слово та авторитет батька, материнська ласка, особистий приклад злагідного подружжя — визначальні принципи виховного процесу.
Шлях здобуття її доступний усім: це шлях невипромінювання зла, церковною мовою — шлях смиренномудрості (смирення): «Бог противиться гордим, а смиренним дає благодать». Шлях смирення був явлений Ісусом Христом понад 2000 років тому. Сьогодні ми майже втратили розуміння суті поняття смирення Христове і плутаємо його з рабською покірністю чи бездіяльністю, з догідництвом, з байдужістю. Насправді смирення — це пошук миру. Це внутрішня доброта, активна життєва позиція, а не опущення рук. У нас виникли проблеми? — давайте повернемося до них обличчям! Роби, що належить, і хай буде, що буде — на волю Божу! — ось основний принцип смирення.
Вчення Господнє зводиться до єдиного слова: возлюби! Возлюби, а для цього змирись, отже, прийми ближнього свого та обставини свого життя такими, які вони є — без страху й тривоги, без гніву й роздратування, без гордощів та образи. Не випромінюючи зла. З миром! Випромінюючи зло ми, згідно із законом спорідненості (споріднене шукає спорідненого), стягуємо на себе зло вселенське. Воно ж не лише смокче з нас енергію, а й руйнує як дух наш (наше «я»), так і душу (тонке, ефірне тіло), і біологічне тіло людини (через хвороби). «Хто сіє вітер — той пожне бурю». Нам просто невигідно бути злими!
Ідея невипромінювання зла — суть, головна ідея Нового Заповіту. Старий Завіт навчав не чинити зло; Новий же — не випромінювати його. Старий — «Не вбивай»; Новий — «Навіть не гнівайся». Старий — «Не кради», «Не чини перелюбу»; Новий — «Не дивися з пожадливістю». Любов же — це випромінювання добра. Тож завдання номер один для нас — змирятися, не випромінюючи зло; завдання номер два — перебувати в любові досконалій, випромінюючи добро. Людина створена за образом Божим. Бог є Дух, і людина, за образом Божим — є дух. Бог Триіпостасний: Отець, Син, Дух Святий. І людина також є триіпостасною — це дух, який має душу (розум, волю, емоції) і живе в тілі. Таким чином для того, аби справа здобуття енергії благодаті була плідною, необхідно смиряти всі три складові людського єства: смирення духа — це розкриття серця перед Небом у самозреченні та любові; смирення душі — це відмова від споживацької психології та зміна мислення з негативного на позитивне; смирення тіла — це стриманість у слові, в рухах та їжі.
Так само й засоби — для кожної ниви свої: для духа — молитва (домашня, церковно-літургійна), метою якої є відкриття серця нашого (серце — це середина, внутрішність душі) перед Богом, встановлення безпосереднього, містичного зв'язку із Ним. Оскільки благодать подається нам через внутрішнє, духовне відчуття покаяння, самозречення, смирення та любові, то молитва — це власне пошук Бога в собі через духовне відчуття благодаті. Для душі — це насамперед Святе Письмо як опосередкований зв'язок з Богом через слово Його (домашнє читання, відвідування занять Біблійної школи) та духовна, святоотцівська література; також читання інших книг, що сіють «розумне, добре та вічне»; знайомство з високим, світлим мистецтвом кіно, театру, музики, живопису тощо; спілкування з добрими людьми. Для тіла — по-перше, піст у середу, п'ятницю й інші визначені дні (також я рекомендую щотижневе очищувальне говіння — бажано сухе, без їжі й води — від вечері п'ятниці до сніданку неділі, — див. розділ «Практичні поради протягом дня» мого Посібника з духовного діяння для тих, хто шукає досконалості «Нехай буде воля Твоя»): тут здійснюється перемога духа над плоттю, очищення організму та перехід на якісно вищий /духовний/ рівень енергетики); по-друге — тісний контакт з природою (природа — то є найдосконаліший храм Божий, Його руками збудований; зв'язок з Богом — джерелом Сили — через Його творіння), з усіма трьома доступними нам стихіями: водою (обтирання, обливання, купання), повітрям (молитва на свіжому повітрі, прогулянки, туризм) та землею (щоденно торкатися босими ногами землі! Навіть і зимою не боятися зробити декілька кроків по снігу босоніж); по-третє — фізичні вправи (ранкова гімнастика, спорт, фізична праця). Встановіть собі відповідний, зручний для вас режим життя: праці, відпочинку, реалізації програми вдосконалення (молитва, читання, піст, спілкування з природою).
Бог є любов — сказано у Святому Письмі. І нам належить шукати єднання із Ним — Джерелом благодаті, вселенської енергії любові — на всіх доступних нам рівнях: через молитву — духом; через Слово Боже — розумом; через спілкування з природою — тілом. Царство Боже — царство Сили — всередині нас! Тож розкриймося перед Небом у самозреченні та любові! Це-то і є насправді явлений нам Ісусом Христом шлях смирення... Любов — мета; смирення — шлях; перебування в Слові, піст і молитва — засоби на цьому Шляху.
Ми втрачаємо Божу силу, коли порушуємо Його закон, тобто впадаємо в гріх. Причиною ж усіх гріхів наших є гордість людська (перекручений, зведений до негативного, протиприродного рівня закон плоті, тваринний інстинкт самозбереження в нас). Гордість суперечить закону нашого розуму: протидіє вдосконаленню, духовному преображенню людини, являючи собою ворога й супротивника, власне — сатану («сатана» єврейською мовою — супротивник) у нас. Слово «гріх» означає буквально — порушення закону. Гордість — це початок втрати Духа Святого, замок, який закриває перед нами двері Неба; стіна, що відокремлює нас від Бога та невичерпного моря Його енергії.
Від гордості беруть початок й усі інші пристрасті душевні та пожадання тілесні. Це наші звірячі інстинкти, які прагнуть вийти з-під контролю та заволодіти нами. Таким чином я розглядаю шість основних випадків, коли ми втрачаємо Силу. Запам'ятаймо їх і увагою, стриманістю та молитвою огородімо себе. Найперше — це гордощі та образа. По-друге — гнів і роздратування. («Ліпший від силача той, хто не скорий до гніву; хто ж панує над собою самим — ліпший від завойовника міста»). По-третє — страх і тривога. («А лякливих і невірних... — доля в озері, що горить вогнем та сіркою»). Четверте — суєта мирська (неуважність, поспішність та марнослів'я). Ніщо так не вгашає Дух, як поспіх. «Будьмо уважні!» — постійно наголошує Церква. Нікуди не бігти і ніколи не кричати. За зовнішньою стриманістю — внутрішня сила! Святі отці навчають: «Огородися мовчанням і дослухайся до себе» (Серафим Саровський). «Говори, коли маєш щось краще, аніж мовчання» (Григорій Богослов). «Мовчання є таїнство майбутнього віку, словеса ж — суть знаряддя світу цього» (Калліст та Ігнатій).
П'яте — пожадання тілесні та пристрасті душевні: сластолюбство, сріблолюбство, славолюбство. Саме надмірність і сластолюбство зачиняють перед нами двері Неба — тонкого, духовного світу високих енергій. Не визволившись від алкоголю, тютюну, блуду, черевоугодництва — ніколи не здобудеш повноти Сили (вони-бо вгашають Дух!), не зможеш утримати її. Не зможеш стати вільним, сильним, досконалим. Визначся, заміни ерзац-насолоду гріха правдивою насолодою здорового способу життя. Не їж досита, залиш місце для Духа Святого; віддай плоть та прийми дух — навчають святі отці: «У наповненому череві немає бачення таємниць Божих» (Серафим Саровський). «Їсти треба стільки, щоб після трапези хотілося молитися (тобто брати силу Божу, духовну енергію благодаті. — Авт.)» (Старець Силуан). «Кожного разу, коли ми говоримо собі «ні», ми робимося сильнішими; і кожного разу, коли ми піддаємося якомусь потягу, ми можемо ослабнути» (Олександр Мень). Шосте — це перевтома. Людина перевтомлена нагадує собою місто в облозі, оточене ворогами, а його виснажена сторожа втратила пильність.
Примножити силу можна постійним удосконаленням та зростанням у любові. Для цього необхідно не зупинятися, братися усе вище й вище — від віри у віру, від слави у славу, від сили у силу: «Благословен, хто йде в Ім'я Господнє...» — навчає нас Слово. Також навчатися любити та віддавати: «Блаженніше давати, ніж брати!..» Сказано: «Шукайте ж найперш царства Божого (царства Сили, царства Любові. — Авт.) і правди Його (через невипромінювання зла — смирення язика, серця та черева. — Авт.), — а все це (успішність. — Авт.) вам додасться!» (Євангеліє від Матвія). Через невипромінювання зла (смирення) — до вселенської духовної енергії (благодаті Всесвятого Духа); через благодать — до внутрішньої та зовнішньої успішності (до оптимального забезпечення духовних та фізичних потреб людини). Тож тепер, пізнавши мету, шлях і засоби, одного лише просімо у Господа: часу та Сили, аби досягти обітованого.
До останнього — не вірилося. Не сподівалося, що люди, які десятиліття не ходили до старої церкви, прийдуть до нової. Але сталося. У день першої служби Божої (цьогоріч на Трійцю) в новозбудованій Свято-Покровській церкві в селі Літки, що на Київщині, ледь умістилися всі охочі. А церква велика, ошатна. >>
На День Конституції їхав у своє рідне село Куликів, аби у тамтешньому храмі на сороковий день віддати належне пам’яті свого родича Василя. По дорозі з Кременця згадував дні нашого спілкування... Водночас не міг позбутися невдоволення, що мушу переступити поріг церкви Московського патріархату. >>
Інцидент 8 травня («УМ» про нього вже писала), коли три найвищі чини УПЦ Московського патріархату«вшанували сидінням» захисників своєї і їхньої Батьківщини (серед яких половина загиблі) — спричинив хвилю шокового здивування і обурення. >>
Щодня ми бачимо реальні воєнні дії, які здійснює Росія проти України — обстріли «Градами», артилерійську зачистку мирних населених пунктів. Ми знаємо про «гуманітарну допомогу» з Росії, неспростовні факти постачання Кремлем на Донбас військової техніки та боєприпасів. Як даність уже сприймається інформація про регулярні російські війська на окупованих територіях. >>
Якби не повість Івана Франка «Борислав сміється», включена до шкільної програми, навряд чи багато пересічних українців дізналися б про невелике місто нафтовиків на Львівщині, де нині мешкає 35 тисяч осіб. Хоча насправді це — особливий населений пункт, єдиний у світі, побудований на промисловому нафтогазовому та озокеритному родовищах із численними джерелами мінеральних і лікувальних вод. >>
Цього року Великдень відзначали в один день усі християни. А всі православні церкви України, судячи з усього, ще й ідейно «майже разом». Адже Україна стоїть на порозі очікуваного, вимріяного і такого потрібного акту — об’єднання православних церков у єдину помісну Українську церкву. >>
