Потіснись, світова еліто!

      Непрогнозовано вдало виступили наші майстри спортивної аеробіки на чемпіонаті світу, що завершився у Москві: сімнадцять медалей, у тому числі шість — найвищого гатунку! Заслужений тренер України Борис Кокарєв нагадав, що востаннє «наші піднімалися на п'єдестал пошани лише у 2001 році, коли Олексій Льовкін в Марокко став «бронзовим» призером». Цьогоріч заручилися підтримкою спонсорів, тому Україна змогла делегувати до «білокам'яної» аж 180 спортсменів (навіть росіяни, акцентує пан Кокарєв, мали не таку представницьку команду; наші сусіди віддають перевагу фітнесу). Усього ж до Москви приїхали більш як тисяча майстрів аеробіки із 18 країн світу — Чехії, Франції, Фінляндії...

       Українці виступали в усіх програмах — базовій аеробіці, степ і фанк-аеробіці. Третину команди складали представники спортклубів Запорізького національного університету і «Мотор Січ» (за медалі пліч-о-пліч з ними змагалися також кияни, дончани і житомиряни). Дві золоті медалі чемпіонату світу виборов Тарас Булдихін — в індивідуальних виступах серед юніорів, а також у парних — з Олександром Бондаренком. Запоріжанка Марина Федоренко, спустившись з п'єдесталу пошани, констатувала, що українці мали б щедріший ужинок медалей, якби не упереджене судівство (російські рефері оцінювали виступ «хахлов» так, як це було під час епатажного чемпіонату гімнасток у Баку). В результаті кадетська команда ЗНУ, приміром, у боротьбі за кубок світу стала лише десятою.

      Найчастіше ж на світовій першості звучав гімн Чехії: команда цієї країни «втерла носа» усім конкурентам. А за сприяння суддів — навіть, на жаль, українським майстрам і майстриням спортивної аеробіки.