Сніг кружляє і... калічить

      Mинулого року, 8 березня, в родині Муканів зі Львова сталася пригода, яка кардинально змінила життя молодих людей. Дівчинка та її рідні того дня поверталися з театру і прогулювалися центром міста, коли на неї та її маму впала злощасна снігова брила (за іншою версією — буруля). Впала з даху будинку на проспекті Свободи, 19/21, який належить ДП «Бристоль». Травма, завдана тоді Оксанці, була дуже серйозною — брила, зачепивши руку мами, впала дитині на голову і фактично проломила череп. Вдавлений перелом кісток склепіння черепа, забій головного мозку, крововилив — такі травми, за словами Марії Мукан, мами потерпілої дитини, описані у висновку судово-медичної експертизи. «Коли приїхала «швидка», ми думали тільки про свою дитину, наш стан можна лише уявити, — розповідає пані Марія. — Коли ми вже сідали в карету швидкої, хтось вигукнув: «Тринадцять, запам'ятайте, тринадцять!», маючи, очевидно, на увазі будинок, з якого впала буруля». Оксанка Мукан ще й досі лікується, а тому не відвідує школу, вчителі приходять до неї додому. Медики кажуть, що травма, яку отримала дівчинка, могла взагалі забрати її життя, і лише зусилля хірургів та ще, можливо, чудо, її врятували.

      Мати дівчинки каже, що відтоді як трапилось лихо, її донька має проходити курс лікування кожнi два місяці — крапельниці, пігулки, особливе вітамінне харчування, масажі, регулярні обстеження. Дитині не можна хвилюватися, не можна контактувати з різким світлом, не можна брати великі навантаження у навчанні тощо. Словом, життя першокласниці Оксанки змінилося. Вона так і не закінчила перший клас, та, слава Богу, лікарям і батькам вдалося її врятувати.

      Компенсації від власників будинку, з якого падала брила, за завдані фізичні травми та моральні переживання родина Муканів не отримувала. Дороге лікування та вкрай важливий реабілітаційний період — усе це покладено на плечі самих лише батьків, родичів, сусідів чи просто знайомих, які допомагали, хто чим міг.

      Лише згодом батькам і Галицькій районній прокуратурі вдалося з'ясувати: брила падала з будинку, що належить ДП «Бристоль», яке здає ці будівлі в оренду під взуттєві крамниці. Будинок, з даху якого впала брила, — приватна, а не комунальна власність, тож місцеве комунальне підприємство «Айсберг» стосунку до очистки цих дахів фактично не мало.

      «На тому даху були дуже великі бурулі, і власники будинку не вживали ніяких заходів для того, щоб їх позбутися. Крім того, на обох будинках крамниці дуже погані дахи, вони потребують заміни, особливо потребують заміни жолоби, — каже директор МКП «Айсберг» Лев Рошинець. — Після того, як сталося лихо, ця фірма раптом запропонувала укласти з нами угоду, але ми не погодилися. А доти там про це чомусь не думали».

      У ті дні у Львові були сильні снігопади, місто було на межі надзвичайного стану. Як каже Лев Рошинець, технічні норми приписують очищати дах, коли на ньому є більше нiж 30 сантиметрів снігу. Як сказали в Галицькій районній прокуратурі, яка розслідувала інцидент, фірма—власник будівлі посилалась на те, що не мала тоді можливості розчистити дах, зокрема в зв'язку зі святом. Водночас Лев Рошинець каже, що немає значення, був це святковий чи будній день. «Наші спеціалісти виходять на такі роботи в будь-які дні», — каже він.

      «По допомогу ми не зверталися, бо знали, що справою займається прокуратура, і мали надію на справедливість, що суд покарає винуватця, який компенсує ту величезну моральну та фізичну шкоду, завдану нашій сім'ї», — кажуть батьки дівчинки, пані Марія та пан Роман. «Як мати я не маю душевного спокою по сьогодні. Я в постійному стані тривоги за дитину. Ми її лікуємо і досі, на це йде практично весь наш сімейний бюджет», — каже жінка. 

      Після слідства було подано позов до Галицького районного суду Львова проти головного інженера ДП «Бристоль» (прізвища не називаємо з етичних міркувань. — Авт.). 2 вересня цього року відбувся розгляд цієї справи. Як повідомив помічник голови Галицького районного суду Андрій Курилець, справу цю закрили на підставі пункту Б статті 1 Закону України «Про амністію» (від 31 травня 2005 року), і обвинувачуваного не притягували до відповідальності, оскільки він має неповнолітніх дітей. Відтак Марія та Роман Мукани подали ще один позов, цього разу цивільний, на відшкодування моральних збитків.

      Тим часом працівник, якого звинувачували у службовій недбалості, зараз усе ще працює в згаданій фірмі, тільки на іншій посаді, — про це повідомив сам директор ДП «Бристоль» Микола Зозуля.

      За його словами, після трагедії представники фірми мали розмову з батьками Оксанки Мукан.«Вони хотіли компенсації, але ми не могли надати ту суму, яку вони хотіли (25 тисяч доларів), наші власники не згоджувалися на це. Крім того, ми тоді цікавилися, в якому стані дитина, і, наскільки ми тоді дізналися, вона одужувала. А на суму, запропоновану з нашого боку, батьки не погодилися. Тоді ми вирішили піти через суд, який уже виніс рішення», — сказав пан Зозуля.

      Наступний курс лікування чекає на Оксанку Мукан уже після різдвяних свят, наприкінці січня, каже її мама. А після того, як мине більше року від часу отримання травми, дитині буде потрібне санаторно-курортне лікування, яке нині коштує недешево. Наразі Марія та Роман Мукани чекають на результат від цивільного позову, який подали одразу після закриття справи у вересні. Позов уже знаходиться в Галицькому районному суді, і дирекція ДП «Бристоль» уже отримала повідомлення про нього та суму, яка там зазначена — 800 тисяч гривень. Саме в таку суму оцінили батьки моральну та фізичну шкоду, завдану їхній доньці. Батьки попросили наголосити — вони надіються на те, що живуть у правовій державі, а тому сподіваються на справедливе рішення суду.