Усім — на острови!

13.12.2005

Ігор КОРОЛЬОВ

Запоріжці віддають борги харків'янам за минуле.

Тепер ми можемо зробити висновок, що чи не найтривалішу перерву між осінньою та весняною частинами чемпіонату в Україні можна скорочувати. Необхідність зіграти вже цього року чотири тури другого кола, яку викликав вихід нашої національної збірної на чемпіонат світу, не безпідставно багатьох насторожувала. Але, як бачимо, ніяких глобальних проблем, якими могли стати переноси матчів через погодні умови, 16—19 тури не принесли. Натомість професіонали могли оцінити, як в окремих клубах нашої вищої ліги ставляться до наукової методики підготовки футболістів. Федерація, до речі, перевіряє, наскільки команди «на ти» з наукою. І там, де до цього ставилися як до формального звіту «щоб відчепилися», відразу виникли проблеми. Наші тренери відчули, напевно, що однією славнозвісною налаштованістю та старанністю подолати випробування у вигляді чотирьох додаткових матчів не так просто. Не дивно, що цього разу ми побачили так багато команд із вражаючою нестабільністю. Нижче запланованого рівня зіграли, напевно, всі, крім двох традиційних претендентів на «золото».

Чи чекали ми, скажімо, падіння «Дніпра», «Арсеналу» чи «Таврії»? Як не дивно, стосовно перших двох на це питання можна відповісти ствердно. Олександру Баранову у столичному муніципальному клубі заважала, як виявилося безпідставна самовпевненість у собі. Очевидним для загалу це стало лише тоді, коли він у прощальному (перед від'їздом у Фінляндію на відпочинок) інтерв'ю так, між іншим, підкреслив, що один з усіх тренерів вищої ліги має європейську ліцензію УЄФА найвищої категорії. Насправді ж власну профпридатність тренер показав тоді, коли не помітив очевидної навіть для уболівальників потреби у підсиленні воротарської і флангових позицій. Найголовніша ж проблема Баранова, очевидно, у тому, що він не мав бажання прислухатися до порад тих, хто з ним працював, бо ж вони не настільки були «ліцензійовані». Дніпропетровський же феномен теж має пояснення, бо траплялися аналоги ще в союзному чемпіонаті. Хтось, можливо, пам'ятає, якi проблеми зі здоров'ям виникли в москвича Федора Черенкова, коли його «розривали» на всі «фронти». Олексій Михайличенко теж може розповісти, яке це «задоволення» «відпахати» за збірні на Олімпіаді та чемпіонаті Європи при колосальному навантаженні у «Динамо». А «Дніпро», як єдиний організм, у такому режимі прожив два роки — яскраво виступав на євроарені, не опускався нижче певної планки в національному чемпіонаті і був базовою командою національної збірної. При цьому керівництво клубу нічого не зробило, щоб своєчасно, тобто ще минулої зими, влити «свіжу кров» у команду, зробивши ставку на педагогічний талант Євгена Кучеревського. У підсумку, у рідні пенати повертається Олег Протасов, для якого нарешті знайшлася необхідна сума для трансферів. Побачимо, до чого це приведе, оскільки різкі рухи в протилежному напрямку часто призводять до травматизму. Що стосується кримської команди та молодого тренера з цілком сучасним баченням гри, то це ілюстрація з іншої «опери». Коли водночас iз нормальним фінансуванням команди починається тиск на тренера — це перший крок до провалу.

Найприємніший підсумок цього відрізку чемпіонату для всіх уболівальників незалежно від клубних симпатій — це затвердження на посаді головного тренера «Динамо» Анатолія Дем'яненка, який спокійно, без зайвої метушні та голосних заяв зробив не лише результат, який від нього вимагали, а й повернув у команду атмосферу взаєморозуміння. Не думаю, що все визначила перемога «біло-блакитних» у Донецьку, хоча перетворення «мінус чотирьох» на «плюс три» саме по собі вже досягнення. Але «Шахтар», який продовжував виступати на два фронти, у будь-якому випадку, дав конкуренту вагому фору. Крапку в цьогорічному протистоянні ставити ще рано. Хотілося б лише, щоб суперництво вітчизняних грандів відбувалося лише на футбольному полі. Як, скажімо, зрозуміти, що шановна експертна комісія, розглянувши слова Йожефа Сабо: «Клебера можна було вилучати з поля, але й Срна з Брандао заслуговували на таке ж покарання», — раптом з другої спроби побачила не помічений арбітром Шандором кримінал у діях «донецьких», а про Клебера знову забуло.

Утім усе це метушня, яка призводить лише до роздмухування не потрібних нам пристрастей. Не будемо забувати, що в «Динамо» грає 7 кандидатів у збірну й у «Шахтарі» — 4-5, і гратимуть вони між собою в останньому турі за якийсь місяць до чемпіонату світу. Скажіть, нам потрібна «заруба» у цьому матчі? Усім, хто свідомо «помиляється» на футбольному полі чи за його межами — на комісіях і комітетах, варто запам'ятати народну мудрість щодо «палиці з двома кінцями»...

Останній тур знову приніс виграш харківської команди над запорізькою. І лише ледачий з цього приводу не згадає, як «Металург» далеко не ігровими методами обставив «Металіст» у боротьбі за вихід у єврокубки, а потім і за збереження місця у вищій лізі. Хоча за зловтішанням фанатів Слобожанщини можна й не помітити очевидного — В'ячеслав Грозний не міг у цій грі розраховувати на десяток травмованих гравців, що для команди, яка лише робила в останніх турах перші успіхи в «розумному» футболі від Грозного, очевидно, занадто.

Загалом суботнє догравання туру показало, що наші футболісти перед відпусткою вже з останніх сил дивилися на м'яч. У своє задоволення грали хіба-що бразильці, для яких футбол завжди в радість. Недаремно ж і донеччанин Матузалем забив рідкісний для себе гол головою, і харків'янин Рібейро подарував команді Геннадія Литовченка перемогу. Більшість же гравців у цей день виходили на поле, як на останню робочу зміну. Для багатьох це справді був, можливо, останній день заробітчанства у вищій лізі українського чемпіонату. Можна не сумніватися, що багатьох гравців після відпочинку «на островах» ми наступного року не побачимо. Це, очевидно, стосується і кількох тренерів. Скажімо, після програшу у Луцьку новачку ліги наставник «Волині» Віталій Кварцяний заявив, що готовий піти двірником у «Сталь», бо втомився чекати фінансової допомоги від керівництва міста. Можливо, комусь і шкода буде, якщо прес-конференції втратять такого колоритного оратора, але це все так далеко стоїть від футбольного професіоналізму.