Фізкультура з-під палицi

      Iснуюча система фізичного виховання повністю себе дискредитувала і збанкрутіла. Частина випускників ВНЗ настільки погано фізично підготовлена, що їм сміливо можна видавати посвідчення інвалідів ІІІ групи, адже рівень працездатності у них належить до І або ІІ групи (РФС), який визначають або за допомогою тестів Купера, або методом експрес-оцінки по Апанасенко.

      Погано, що учнів та студентів не зацікавлюють уроками фізкультури, лише примушують  здавати певні нормативи. Але визначати, наскільки дитина може стрибнути, пробігти, підтягнутися, треба індивідуально. Якщо учень 11 класу не тренувався 3-4 місяці перед здачею нормативу з бігу, то він не зможе пробігти 3000 км за 12,3 хв. А саме стільки вимагається для того, щоб заробити 12 балів. Біг на такі дистанції спеціалісти рекомендують здавати без урахування часу. Адже самі по собі тести фізичного здоров'я не додають, а от нашкодити можуть, тому доречно їх використовувати лише як орієнтир. Важливо, щоб в учня не було страху перед оцінкою, бо яке ж може бути заняття спортом, якщо в його основі — переляк та бажання пошвидше відбути нецікавий урок. Тож головне, що має зробити вчитель фізкультури — це пробудити у молодої людини цікавість до занять спортом.

      Але як це зробити, якщо школи в нас дуже бідні? Чи бачив хто-небудь у звичайних українських школах міні-баскетбольні та міні-гандбольні поля? Чи часто у навчальних закладах є басейни? Чому не викладають такі цікаві для молоді види спорту, як велоспорт, кінний спорт, фехтування, стрільбу з лука, не кажучи вже про гiрськi лижi чи серфінг? На жаль, реальність значно похмуріша. Навіть якщо у навчальному закладі є спортивний інвентар нормальної якості (нездуті м'ячі, нервані канати і мати, скакалки і обручі), що трапляється нечасто, то однаково викладачі часто не знають, що робити з цим інвентарем. А спортивні гуртки, якщо й існують у школах, то, крім незначних винятків, на платній основі. Мало того що 50% студентів сплачують за своє навчання, так вони ще й повинні викладати гроші за спортивні заняття. Незрозуміло також, чому це кафедри фізкультури почали займатися комерцією?

      Теоретична підготовка з фізкультури також «кульгає на обидві ноги». Але ж у педагогіці одним із чільних принципів навчання є принцип усвідомлення. Коли студент знає, що, чому і для чого треба робити, щоб бути здоровим або досягнути високих спортивних результатів, то таке тренування є найрезультативнішим. Наприклад, якщо учні американської або англійської вищої школи знають теорію і мають високі результати в змаганнях, то відразу видно, що вони добре вивчають предмет фізичної культури.

      Теоретична фізкультура ніби розвинена непогано — відбувається дуже багато різноманітних конференцій, «круглих столів», проте наукові напрацювання не використовують ні в школах, ані у ВНЗ. Міністерство освіти має визначити, хто конкретно повинен перетворювати ці наукові розробки в технологію і методики, бо інакше виходить — наука заради науки. Цим справді має зайнятися міністерство, а не самі новатори, які змушені тинятися по кабінетах та «пробивати» свої розробки.

Григорій РУДЕНКО,

Анастасія БОГУСЛАВСЬКА.

ДОВІДКА «УМ»

      Методику визначення рівня соматичного здоров'я індивіда відомий київський учений-валеолог*, академік Академії оригінальных ідей України, доктор медичних наук, профессор Г.А.Апанасенко розробив ще у 1985 році. Методикою користуються всі центри здоров'я України, що функціонують у великих містах і обласних центрах. Вона знайшла визнання і в інших країнах. Так, у м. Паланга (Литва) здоров'я вимірюють «апанасами». Методика експрес-аналізу не трудомістка, потребує найпростіше обладнання: ваги, ростомір, тонометр, спірометр, динамометр і секундомір. Процес тестування займає 10-12 хвилин і може виконуватися медичною сестрою. Заради того, щоб результати оцінювання не погіршувалися, а навпаки — покращувалися, Апанасенко радить щодня виконувати фізичні вправи не менше 30 хвилин, не переїдати, загартовуватися та навчитися відпочивати і розслаблятися.

      * Валеологія — наука про здоров'я — не є альтернативою до класичної медицини, а швидше, доповненням до неї. За кордоном аналогами валеології є напрямки health promotion i health education.

ДО РЕЧІ

      Нещодавно у Росії під час уроку фізкультури померла 16-річна школярка. Інцидент відбувся в гімназії № 76 міста Набережні Челни. Учениця під час гри з м'ячем у спортзалі впала на підлогу. Їй спробували допомогти подруги. Прибула бригада «швидкої допомоги», поставила попередній діагноз «раптова зупинка серця». Прокуратура веде розслідування причини смерті дівчини.

      За словами старшого брата загиблої, вона нерідко скаржилася на головні болі, але на медичному обліку ніде не перебувала. Дівчина мала медичну довідку для занять у спортивній секції, в якій було зазначено, що вона здорова.

* * *

      Міністерство у справах сім'ї, молоді та спорту рекомендує школярам займатися фізкультурою не менше 120 хв. на тиждень (це приблизно два з половиною 45-хвилинних уроків).

      Такого висновку дійшла урядова делегація, що була учасником міжнародної конференції Бангкоку. За результатами конференції, було ухвалено «Бангкокський план дій із питань фізичної освіти та спорту в школах». У ньому йдеться про те, що фізичну освіту і спорт мають визнавати як складову частину якісної освіти та розглядати її як національний пріоритет. У документі зазначено, що навчальна програма кожної школи повинна передбачати не менше 120 хвилин на тиждень занять з фізичної освіти й спорту, а в подальшій перспективі — 180 хвилин і більше. Спортивні споруди, знаряддя й людські ресурси повинні бути доступні для широкого загалу. План закликає країни виробити 10-річну стратегію, починаючи з 2006 року, спрямовану на підвищення якості фізичної  освіти і спорту.

КОМЕНТАР

Юрій Шкребтій, проректор з навчально-методичної роботи Національної Академії фізкультури і спорту, кандидат педагогічних наук, професор, заслужений працівник народної освіти України, майстер спорту, голова комісії з фізичного виховання і спорту науково-методичної ради Міністерства освіти і науки України:

      — В усьому світі зараз фізична культура розвивається, а наша країна і за серцево-судинними захворюваннями, і за рівнем захворювань на туберкульоз наближається до 13 століття. І винні в цьому ті, хто займається всіма цими гуманітарними речами, бо вони експлуатують здоров'я людей. Фізіологічна потреба молодого організму в фізичному навантаженні не враховується, а натомість збільшується обсяг навантаження в навчанні. А зайдіть в інтернет і подивіться, чим займаються такі організації, як ООН, ЮНЕСКО. У світі існують дослідження, відповідно до яких одна грошова одиниця, вкладена в розвиток фізичної освіти, приносить віддачу один до десяти. У нас також є програма «Фізичне виховання  — здоров'я нації», затверджена ще у 1998 році. У ній дуже чітко викладена позиція держави відповідно до потреб, які існують в усьому цивілізованому світі. Це багаторівнева програма, яка, на превеликий жаль, не знайшла повної підтримки у державі. Просто для того, щоб виконати бюджет, була потрібна добра воля чиновників. А натомість у нас басейни перетворили в гаражі, стадіони... ви бачите, що робиться хоча б з Республіканським — будується ціле місто. І основна проблема не в матеріальному становищі країни. Адже для занять спортом головне не тренажер чи обладнання, а сама людина. Якщо вона розуміє свій стан здоров'я і знає, що їй потрібно для його покращення, то знайде будь-яку можливість для того, щоб вести здоровий спосіб життя.

Леонід КРАВЧЕНКО, завідувач кафедри фізкультури і спорту НаУКМА, кандидат педагогічних наук, доцент:

      — Ми практикуємо індивідуальний підхід до кожного студента. І допомагає нам у цьому методика Апанасенко. Перед початком триместру ми вимірюємо різнопланові показники здоров'я та фізичної підготовки студента — тиск, співвідношення зросту, ваги та багато іншого — та відпускаємо його «на свободу» (але при цьому частину балів студент отримує за відвідування, частину — за здачу нормативів). У кінці триместру ми знову робимо оцінку стану здоров'я. Якщо людина займалася, методика обов'язково це покаже — студент отримає додаткову кількість балів і зможе не надриватися, здаючи нормативи.

      Загалом рівень фізичної підготовки наших студентів непоганий, але турбує те, що дуже багато дівчат палять — мабуть, половина з усіх студенток. А після масових свят, які відвідують не лише студенти НАУКМА — дискотек чи концертів — у туалетах навіть шприци можна знайти.

      Щодо платних факультативів та секцій, то переважна більшість наших секцій безоплатні. А якщо за деякі доводиться платити, то це невеликі гроші. До того ж кафедра не заробляє на цьому, бо кошти йдуть на зарплату тренерам, яких ми запрошуємо «зі сторони» — майстрам спорту, спеціалістам своєї справи, які, зрозуміло, за безплатно працювати не будуть.