Новий український чемпіон — щотижня

      Нації потрібні кумири. І після того, як Віталій Кличко оголосив про завершення боксерської кар'єри, у нього миттєво з'явилися «правонаступники». Хай легші вагові категорії були не надто популярні у нас при «живому» чемпіоні-«супертяжі», але тепер ми маємо всі підстави уважніше стежити й активніше вболівати за тих, кого у світі єдиноборств називають «мухачами».

      Тиждень тому в красивому стилі свої титульні перемоги здобули Володимир Сидоренко та Андрій Котельник, а цього уїк-енду підстави пишатися тим, що ми — українці, дав Сергій Дзиндзирук. 29-річний броварчанин 3 грудня переміг у поєдинку за пояс чемпіона світу за версією WBC у першій середній вазі (до 69 кг) пуерториканця Даніеля Сантоса і став другим серед діючих українських боксерів професійним чемпіоном світу.

      Обидва боксери на ринзі у німецькому Магдебурзі продемонстрували яскравий і видовищний 12-раундовий бій. Упродовж поєдинку Сергій атакував чинного володаря титулу переважно правою рукою (хоча обидва боксери — лівші), що дало підстави його прихильникам жартувати: мовляв, титул здобув «однією правою». Утім шлях до своєї вершини Дзиндзирук подолав нелегкий. У аматорах йому не вистачало лише одного кроку, щоб здобути медаль найвищого гатунку. Через помилки в політиці національної федерації судді, м'яко кажучи, не завжди ставили об'єктивні оцінки українцеві. На професіональному ж ринзі розквіт нашого боксера почався з переходом у відомий німецький клуб «Юніверсум». Сергій кілька разів здобував і захищав титул чемпіона Європи, був інтерконтинентальним чемпіоном, але через позалаштункові ігри промоутерів на кшталт Дона Кінга тривалий час не міг реалізувати своє право на бій за титул чемпіона світу. Це стало можливим тоді, коли на рахунку Дзиндзирука був 31 виграний поєдинок (21 — нокаутом) і жодної поразки.

      Сергій міг і Сантоса відправити у нокаут, але у восьмому раунді той, одержавши потужний правий боковий удар, на рахунок «вісім» усе ж підвівся. А трохи пізніше теж зміг відчутно «струснути» суперника.

      І все ж у цей вечір перевага українця не викликала сумнівів у жодного з трьох суддів, які віддали йому перемогу з однаковим рахунком — 115:112.

      «Ми з моїм тренером ретельно готувалися до цього поєдинку, — сказав після бою Дзиндзирук, — і чекали свого шансу. Я переглянув досить багато боїв Сантоса й насамперед зробив ставку на свій джеб (та сама «одна права». — Авт.). І навіть не уявляв собі, що можу програти цей поєдинок». Також новий чемпіон світу об'єктивно визнав, що у десятому раунді пропустив досить потужний удар, і якби не гонг, йому довелося б важко.

      Після останнього гонгу Дзиндзируку на ринг винесли прапор України, на якому були автографи його одноклубників-українців — Котельника, Дмитренка, Сидоренка, Біденка та його особистий, — справді чемпіонський прапор. Було б набагато краще, якби всі вони захищали кольори українського (а не німецького) клубу, але це тема іншої розмови.

Сергій Дзиндзирук — новий чемпіон світу WBC у першій середній вазі. (Фото АР.)