24 листопада у народного артиста України, естрадного співака Іво Бобула народився син, якого за церковним календарем назвали Даниїлом. Вага новонародженого — 3 кг 750 гр, породілля, студентка Наталя Жоржівна Бобул, почувається добре. Це третій шлюб співака, від першого шлюбу в Іво є двоє дітей, у другому — з народною артисткою України, співачкою Лілею Сандулесою — нащадків не нажили. З третьою дружиною, Наталею, 52-річний Іво розписаний уже два роки. Зараз мати і син перебувають вдома: кілька років тому співак купив трикімнатну квартиру в новому будинку на Оболоні, яку навіть трохи перепланував: з найбільшої кімнати зробили не вітальню, як звично, а спальню, з трохи меншої вийшла непогана їдальня, а в третій співак розмістив свій кабінет.
Артист побачив сина одразу після народження: «Я тримав його в себе на грудях. Поки Наталя відпочивала, розмовляв із ним у спеціальній стерильній кімнаті: привітав із тим, що він прибув у наш світ, і побажав йому вирости здоровим, а також запевнив, що він може бути спокійним за своє майбутнє — ми завжди будемо поруч», — цитує Бобула інтернет. Співак навмисне призупинив роботу над альбомом, який планував випустити до Нового року, та переніс поїздку до США, куди його запросили виступити з концертом.
Першим новину про поповнення у сім'ї отримав брат Іво, який мешкає у Чернівцях. Уже потім Бобула привітали чернівецький бургомістр Микола Федорук, а також Віктор Янукович та Леонід Кучма (нагадаємо, що у 1999 році співак був довіреною особою кандидата у Президенти України Леоніда Кучми). На запитання «УМ», що побажали Віктор Федорович та Леонід Данилович і чи відомо, хто стане хрещеним батьком хлопчика, Іво Васильович сказав: «Бажали, щоб приносив батькам радість! Хреститимемо Даниїла через місяць, у православній церкві, але Московського чи Київського патріархату — не має значення. Бог — один, і головне, щоб людина хороша була. Найімовірніше, що проситимемо кілька хрещених батьків».
Свої вітання телефоном «супер-Іво-Бобулу-мену» висловив і фронтмен ТНМК Фагот, iз народним артистом «танки» товаришують після написання пісні «Іво Бобул». «Я побажав йому бути красивим та щасливим батьком — це прості речі, але вони — найголовніші, — каже Фагот «УМ». — А також запросив Іво на презентацію нашого нового альбому»...
Усе життя я соромилась співати. І на те були всі підстави: відчувала, що неправильно відтворюю мелодію, голос здавався якимсь «глухим», нецікавим. Але парадокс у тому, що з дитинства саме спів надзвичайно вабив мене: весь вільний час я слухала музику. Можливо, та любов передалася від тата. Він самостійно вивчився грі на декількох народних інструментах, завжди натхненно співав у колі друзів. >>
Ось уже півтора місяця найпопулярнішим музичним хітом в Україні є Державний Гімн. Ще ніколи не звучав він так часто і так масово. Його виконанням були позначені трагічні передранкові години 30 листопада та драматична ніч 11 грудня. Він палко лунав із вуст кожного, хто приходив на Майдан. З ним зустрічали Новий рік півмільйона українців. >>
Раніше, ще до середини грудня, на Майдані раніше суворо дотримувалися традиції щогодини співати «Ще не вмерла». Чоловіки знімали шапки і разом із жінками прикладали руки до серця, виконуючи Гімн України. Новий закон Майдану всім настільки сподобався, що заради виконання Гімну переривалася будь–яка робота, розмова, дискусія. >>
У Японії, коли дитина йде до школи, вона знає 300 народних пісень. В Україні навіть не кожен студент може підтримати своїм голосом співочу компанію. У школах на «народознавство», де б мали вчити звичаї та обрядові пісні, виділяється одна година на тиждень, і то не всі вчителі ставлять перед собою мету розспівати молоде покоління. >>
Для тих, хто не сприймає фольклор у чистому вигляді, музиканти подають етномузику у сучасних обробках. Буває, слухаєш якусь рок–ватагу з роззявленим ротом від захоплення, і навіть не підозрюєш, що цю пісню музиканти привезли з експедиції з Полтавщини чи Карпат. >>
Здається, лише ці корифеї українського рок–панку знають, що таке справжні «танці». У далекому 1987 році квартет молодих зухвалих хлопців уперше вийшов на фестивальну сцену Київського року–клубу і зіграв так, неначе знав, що на наступну чверть століття місце легенд українського року вже їм забезпечено. >>
