Пошуки вітчизняного «намбер ван», який би зміг представляти Україну на пісенному конкурсі «Євробачення-2006» у травні в Афінах, Національна телекомпанія починає наступного понеділка. «Півтора місяця порівняно з минулим роком втрачено — це так. Але вся країна знає, що ми довго чекали на призначення керівника НТКУ, і щойно це сталося, проведення відбіркових турів було першим питанням, яке обговорювали», — говорить Олена Мозгова, директор музичних та розважальних програм НТКУ. І обіцяє до березня встигнути. 11.03 — фінал відбіркового туру, а вже 18.03 переможця чекають у Греції, відтак голосуватимемо одразу за виконавця, пісню та загалом їхнє представлення.
Зважаючи на прецедент із «Гринджолами», Ані Лорак та Миколою Томенком минулого року, у 2006-му абсолютно логічним кроком оргкомітету була б зміна процедури відбору. Отож змінили два моменти. По-перше, відбірковий тур тепер називається програмою Першого національного «Ти — зірка», і вестиме її, як і відбіркові тури минулого року, Марія Орлова. Програму купили в ірландців, які в такий спосіб відбирають учасників на «Євробачення» з 2003-го. Європейська мовна спілка цього року в Копенгагені, на святкуванні 50-ї річниці «Євробачення», теж використала ірландський, пропорційний принцип голосування. Переможця обирають, додаючи до 50 відсотків голосів від глядачів-слухачів 50 від фахового журі. Судячи з усього, програма за назвою буде симбіозом «Хочу стати зіркою» чи «Німеччина шукає зірки», за суттю — російської «Фабрики зірок» (переможці житимуть в одному будинку в Києві) та інтерівського «Шансу» (співпраця з професійними стилістами, композиторами, хореографами) та, як жартує віце-президент НТКУ Павло Грицак, українського настрою.
«У 2004-му ми відкрили Європі Україну, у 2005-му — запросили її сюди, а 2006-й, я думаю, це передусім можливість відкрити Україну для українців», — говорить Павло Грицак. І наголошує, що головною метою відбору є пошук вітчизняних талантів. Цього року оргкомітет відмовився від фонограм претендентів (їх на адресу НТКУ обов’язково повинні були надіслати учасники у 2005-му) — взяти участь у конкурсі може кожен, хто має навіть мінімальну музичну освіту. «Зараз ми хочемо побачити людину, яка вміє співати, має харизму та бажання перемогти. А вже потім із нею працюватимуть «профі». Я думаю, будемо спілкуватися на теми співпраці і з Русланою, і з Вакарчуком, і зі Скрипкою. Звичайно, учасник конкурсу може прийти з уже готовою, авторською піснею, яка ще не була в ротації. Але якщо хтось прийде і скаже: «Пісні не маю, але співати хочу», то ми йому відповімо: «Співай!» — говорить Олена Мозгова...
Невблаганним, багатоголовим, фаховим журі будуть Олена Мозгова, генеральний директор рекордингової компанії «Лавина мьюзік» Едуард Клім, генеральний директор радіомережі «Хіт-ФМ» Сергій Кузін, стиліст Ольга Струкова та залежно від міста, хтось із представників українського шоу-бізнесу: Наталка Могилевська, Кузьма, Олена Вінницька, Ірина Білик, Віктор Павлик та Олександр Пономарьов, який прийде на останній етап відбіркового туру в Києві (23.12.2005). Не менш пильними суддями будуть усі ті, хто дивитиметься телевізійну версію «Ти — зірка». Адже одним зі своїх завдань організатори називають не лише проведення прозорого і демократичного голосування, а й створення рейтингового продукту. Відтак із 14 випусків по 48 хвилин чотири пройдуть у прямому ефірі.
Другою важливою зміною стала поява окремого пункту у статуті українського конкурсу: склад учасників та їхні композиції не змінюватимуть у жодному випадку, звісно, окрім форс-мажорних. Стосовно фінансових витрат, то, за словами президента НТКУ Віталія Доколенка, певна сума залишилася після минулорічного конкурсу, крім неї, копійку-другу планують отримати від спонсорів, з якими зараз ведуть перемовини. Віталій Доколенко запевняє, що найближчим часом НТКУ планує зробити багато проектів за власні кошти.
Це ж стосується дитячого «Євробачення», у якому беруть участь «масіки» з восьми років. Цього року Перший національний транслював міжнародний дитячий конкурс «Євробачення» не 26 листопада, коли він проходив, а Україна запалювала свічки, згадуючи Голодомор, а днем пізніше, у записі. Через рік, слід очікувати, ми вже спостерігатимемо за українським представником ESC-Junior — після відбіркових турів на дорослий конкурс, НТКУ шукатиме таланти для дитячого. Цьогоріч на ньому перемогла дівчинка з Білорусі, але наступного разу діти співатимуть не в Мінську, а в Бухаресті (Румунія) — Європейська мовна спілка сама визначає країну-господаря.
Усе життя я соромилась співати. І на те були всі підстави: відчувала, що неправильно відтворюю мелодію, голос здавався якимсь «глухим», нецікавим. Але парадокс у тому, що з дитинства саме спів надзвичайно вабив мене: весь вільний час я слухала музику. Можливо, та любов передалася від тата. Він самостійно вивчився грі на декількох народних інструментах, завжди натхненно співав у колі друзів. >>
Ось уже півтора місяця найпопулярнішим музичним хітом в Україні є Державний Гімн. Ще ніколи не звучав він так часто і так масово. Його виконанням були позначені трагічні передранкові години 30 листопада та драматична ніч 11 грудня. Він палко лунав із вуст кожного, хто приходив на Майдан. З ним зустрічали Новий рік півмільйона українців. >>
Раніше, ще до середини грудня, на Майдані раніше суворо дотримувалися традиції щогодини співати «Ще не вмерла». Чоловіки знімали шапки і разом із жінками прикладали руки до серця, виконуючи Гімн України. Новий закон Майдану всім настільки сподобався, що заради виконання Гімну переривалася будь–яка робота, розмова, дискусія. >>
У Японії, коли дитина йде до школи, вона знає 300 народних пісень. В Україні навіть не кожен студент може підтримати своїм голосом співочу компанію. У школах на «народознавство», де б мали вчити звичаї та обрядові пісні, виділяється одна година на тиждень, і то не всі вчителі ставлять перед собою мету розспівати молоде покоління. >>
Для тих, хто не сприймає фольклор у чистому вигляді, музиканти подають етномузику у сучасних обробках. Буває, слухаєш якусь рок–ватагу з роззявленим ротом від захоплення, і навіть не підозрюєш, що цю пісню музиканти привезли з експедиції з Полтавщини чи Карпат. >>
Здається, лише ці корифеї українського рок–панку знають, що таке справжні «танці». У далекому 1987 році квартет молодих зухвалих хлопців уперше вийшов на фестивальну сцену Київського року–клубу і зіграв так, неначе знав, що на наступну чверть століття місце легенд українського року вже їм забезпечено. >>
