Білий папірчик на вхідних дверях «України» давав зрозуміти, що в Національному палаці мистецтв почали боротися за дисципліну глядачів. Щоб початок концертів не затягувався, а злісні «запізнювачі» не піднімали безбілетників із партеру, після третього дзвінка зайти в зал буде неможливо. Про це попереджали знайомі. Захекані, з роботи, в сутінкових четвергових корках ми бгали мобільні телефони і молилися: тільки б встигнути, встигнути на концерт Кустуріци і The No Smoking Orchestra. Бо таке не можна пропустити. Встигли. Зал якраз наповнювався естетами з різних сфер життя. Святослав Вакарчук обнімався біля свого крісла із нардепом Андрієм Шкілем, Маркіян Лубківський вітав знайомих, пробирався в перші ряди відомий режисер-документаліст Юрій Терещенко, припанковані прес-секретарі радикальних мистецьких проектів пробиралися ближче до сцени. На місці оркестрової ями зробили танц-пол, бо куди ж рок- чи панк-група, як кому більше подобається, виступатиме перед непорушним залом, зачохленим у блакитні крісла? Почали, як завжди, із запізненням на півгодини.