Проте улюбленицю російських і українських телеманів Катю Пушкарьову (акторку Неллі Уварову) традиційно упослідили. До закінчення серіалу їй категорично заборонено з'являтися перед людськими очима красунею. Адже, кажуть, у житті Неллі дуже мила, чарівлива і сексуальна жіночка. До кінця зйомок серіалу акторка приречена не розлучатися з металевими брекетами, накладними вилицями й вбраннями, придбаними на московських блошиних ринках. Тому й до показу мод Неллі не допустили.
Усі ці образливі для жіночого самолюбства, прикрі моменти не завадили Уваровій несподівано для всієї знімальної групи, не чекаючи закінчення зйомок, вийти заміж. Ім'я чоловіка, який мужньо знехтував накладними вилицями й старомодними лахами коханої, — Сергій Пікалов. Він є одним із режисерів серіалу. Колеги навіть не встигли народити жодної оригінальної ідеї стосовно весільного подарунка для молодят. Добре, що хоч дозволили влаштувати їм імпровізований медовий місяць, урізаний, щоправда, до чотирьох днів, які молоді провели в Італії. Чотириденну путівочку «підметушили» батьки нареченої.
Антипод Каті Пушкарьової — Вікторія Клочкова («в миру» — Юлія Такшина) заміж не збирається, зате різноманітних подіумів їй аж ніяк не бракує. З'являтися перед очима публіки не лише у вбранні «от кутюр», а й у чому мати народила — «баришня» звикла. Роль стервозної і тупуватої Віки — перша акторська робота Юлії Такшиної. До серіалу «Не родись врадливой» поціновувачі жорсткої еротики знали Юлію як стриптизерку клубу Diamond Girls та порномодель «Пентхауза». Новоспечена акторка стверджує, що по життю вона «біла, пухнаста», зовсім не злостива і вчинки її героїні акторці-дебютантці взагалі не властиві. Водночас Юлія не заперечує, що перше враження на незнайомих людей вона чомусь справляє саме таке, як справляє на глядачів героїня серіалу «Не родись вродливою».
Коли Юлії Такшиній повідомили, що її беруть на роль Вікторії, стриптизерка сказала, що емоції, які охопили її від цієї звістки, аналогічні до емоцій, скажімо, від купівлі квартири чи машини...
Серіал «Не родись вродливою», як і передбачали телеексперти, набирає все більшої популярності як у Росії, так і в Україні. Люди немов показилися, і дивляться стрічку не лише ввечері, а й удень — у повторі. А як повідомляла минулого тижня «УМ» телеексперт Ніна Ворон, у дитячих садках українські діточки хором співають пісеньку — саунд-трек серіалу «Єслі в сєрце жівьот любоффь».
ДУМКИ З ПРИВОДУ
Марина Баранівська,культуролог, редактор програми «Новий час» («5-й канал»):
— Перший і останній серіал, який я дивилася, був «Рабиня Ізаура». Я досі пам’ятаю всі свої переживання, але чомусь мені не захотілося більше тих переживань повторити.
В одному зі своїх оповідань Чарльз Буковскі зауважив, що кольорове телебачення і LSD прийшли у світ практично одночасно. Тож кожен мусить усвідомити, що телебачення — це дозволений наркотик. Безумовно, перегляд серіалу дає людині певні емоції. Але так само, як і емоції викликані наркотичними препаратами, вони є сурогатом, себто мають симулятивний характер. Кожен може собі на дозвіллі пофантазувати, яким би був сучасний світ, якби свого часу доступним для людства зробили не телебачення, а LSD.
Справді, в сучасному загрозливому світі телевізійні серіали створюють для «маленької людини» певний космос, порядок, ілюзію захищеності і стабільності. Але ціна цій ілюзії — реальне, повноцінне людське життя. Ідилічна, на перший погляд, картинка: сім'я збирається перед телевізором. Насправді ж, більшого відчуження між членами родини, ніж коли вони збираються таким-от чином, годі уявити.