«Вiдвалiть! Це не вашi вiдвали!»

      Полігон відходів запорізьких металургійних комбінатів створює дедалi більше проблем — починаючи з екологічних і закінчуючи криміногенними. Нагадаємо, у тутешній балці Середній за шість iз лишком десятиліть нагромадилося промислових «покладів» на два мільярди доларів. У битві за цей клондайк приватні структури, порозумівшись із місцевими силовими структурами, повністю витіснили законних старателів — власників промполігону. Тільки після Помаранчевої революції влада взялася виводити ситуацію на правову колію.

Брухт під арештом

      У травні Президент України Віктор Ющенко дав доручення припинити неконтрольоване використання продуктів переробки. Подіяло. Принаймні на місце розробки змогли потрапити фахівці обласного управління екології і природних ресурсів. Встановлені ними збитки від забруднення навколишніх земель обраховуються, як мінімум, у 2,5 мільйона гривень. На той час у ВАТ «Дніпроспецсталь» був договір лише з ТОВ «Регіонпромсервіс». Столичні бізнесмени «качали» з промполігону прибутки, вивозячи кудись назбираний старателями-бомжами брухт. Тодi як металургам бракувало 1400 тонн металобрухту щомісяця. Отож вищезгадане управління 25 червня 2005 року заборонило розробляти шлакові відвали в такий спосіб; 1 липня аналогічну ухвалу виніс і місцевий суд Заводського району Запоріжжя.

      На комбінаті вважали, що ганебному дерибану на промполігоні покладено край. Однак низка наступних судових рішень, які суперечать одне одному, поставила хрест на планах електрометалургів оптимізувати роботу підприємства. Першим задовольнив позов «Регіонпромсервісу» Господарський суд Києва, не дозволивши 7 липня будь-кому забороняти прибуткову діяльність товариства. До речі, відповідачем у цій справі чомусь виступало Міністерство промислової політики, хоча «Дніпроспецсталь» не є державним підприємством. За п'ять днів по цьому скасував своє рішення від 1 липня місцевий суд Заводського району Запоріжжя.

      Інтереси комбінату захистив Київський апеляційний господарський суд. На той час завершився термін договору між «Дніпроспецсталлю» та «Регіонпромсервісом», відтак розробку шлаковідвалів має бути припинено. Проте орендар не відступив, подавши 8 жовтня позов до Вищого господарського суду України. Той оперативно призупинив дію рішення апеляційного суду, відтермінувавши власний розгляд справи до 15 листопада.

      «З приходом нової влади електрометалурги нарешті відновили справедливість, продекларовану Майданом, — йдеться у листі, який надіслали з «Дніпроспецсталі» Президенту Віктору Ющенку. — А тепер виробництво знову не одержує металобрухт із власних шлакових відвалів, призупинено природоохоронну діяльність». Металурги звертаються до глави держави з проханням знову втрутитися у ситуацію, позаяк вони не вірять «у чесність судової влади, яка потурає злочинцям, котрі поставили Запоріжжя під загрозу екологічної катастрофи». Колектив ВАТ «Дніпроспецсталь», звісно ж, врахував ту обставину, що голова Вищого господарського суду України є фігурантом скандалу, деталі якого оприлюднив нардеп Юрій Кармазін. Як можна, мовляв, очікувати справедливого рішення від такої Феміди?

      На жаль, припущення металургів справдилися. Відбулося не засідання служителів Феміди, а мітинг протестувальників iз «Дніпроспецсталі». Вищий господарський суд України 15 листопада ніякого рішення не ухвалив — з тієї простої причини, що не з'явився відповідач. Так само, як і тепер, Мінпромполітики, як наголошує начальник юридичного відділу ВАТ«Дніпроспецсталь» Наталія Безницька, не надіслало своїх представників на жодне з попередніх судових засідань. Металурги впевнені, що урядовці проігнорують і наступне засідання, призначене на 29 листопада. І це при тому, що впродовж кількох місяців унікальне виробництво потерпає від нестачі металобрухту, а мешканці Запоріжжя, як і раніше, так само занепокоєні вірогідністю екологічного лиха.

Кому ж належить

«Дніпроспецсталь»?

      У 2005 рік ВАТ входило розчленованим на шість юридичних шматків (фізичним особам дісталося близько п'яти відсотків акцій). Майже чверть акцій (24,98 відсотка) належало компанії Shasta Enterprises LTD, 6,68 — Hambey Trading Corporation (обидві — Британські Віргінські острови); кіпрська TS Transtechnosteel Limited має 23-відсотковий пакет, великобританські Punchellnvestments limited та Fullway Consultants Limited — відповідно, 16,51 та 11,01 відсотка; пакетом у 11,98 відсотка акцій української «Дніпроспецсталі» володіла швейцарська NS Trading and Management AG.

      За усіма цими утаємниченими острівними «офшорами» чи континентальними компаніями, звісно ж, стоять популярні в Україні хлопці-молодики з простими слов'янськими іменами. У 2002-2004 роках склад акціонерів змінювався неодноразово, і «Дніпроспецсталь», власником якого вважали російського бізнесмена з українським «корінням» Костянтина Григоришина, перейшла під контроль групи «Інтерпайп», яку очолює Віктор Пінчук. Подробиці тих перемовин донині не розголошено. Не був секретом хіба що основний мотив порозуміння між відомим російським бізнесменом і зятем Леоніда Кучми: на той час Григоришин побив «горщики інтересів» iз братами Суркісами (і втратив низку великих підприємств), відтак йому був потрібен солідний «дах». Експерти стверджували, що завбачливий Костянтин Григоришин «Дніпроспецсталь» не продав, а запропонував пану Пінчуку партнерство на вигідних умовах. Григоришин у такий спосіб намагався унеможливити втрату ще й унікального електрометалургійного заводу; Пінчук же «зарив» під пласт часу свої наміри — за сприятливих обставин перебрати на себе повний контроль за підприємством.

      Прихована нещирість ситуативного партнерства «Пінчук—Григоришин», ясна річ, не могла не позначитися на рентабельності «Дніпроспецсталі». І електрометалургійний завод залихоманило: за підсумками 2003 року, приміром, збитки перевищили 25 мільйонів гривень; восьмитисячний колектив змушений був вдаватися до протестних акцій, апелювати до запорізького «губернатора» і столичних можновладців. Підписанти листів і протестувальники не вірили, що виробництво ліквідної продукції може бути збитковим; це, мовляв, — результат закулісних «розборок». Припущення «дрібних» акціонерів та електрометалургів справдилося, бо вже наступний рік приніс «Дніпроспецсталі» майже 90 мільйонів чистого прибутку, причому без нарощування додаткових потужностей чи вкладання інвестицій. Однак стабільність вперто обминала виробництво спецсталей.

Олігархи і Феміда

      Як і очікував Віктор Пінчук, у 2005 році обставини справді змінилися. У березні група «Приват» витурила менеджерів «Інтерпайпу» із Криворізького залізорудного комбінату; епатажно втратила корпорація Пінчука і комбінат «Криворіжсталь». Коли ж улітку на «Дніпроспецсталі» намітився черговий спад, «Інтерпайп» відчув на собі міць аргументів ще й Григоришина. Перевiвши подих після Помаранчевої революції (хтозна-скільки наїздів силовиків, скажімо, витримав заангажований ним «Запоріжтрансформатор», виступивши на підтримку Віктора Ющенка) й збагатившись порозумінням із новим запорізьким «губернатором», Костянтин Григоришин використав тільки йому відомий механізм кадрових пертурбацій. Скажімо, за власним бажанням 20 жовтня пішов iз посади голови правління ВАТ Максим Широков (він подав спостережній раді заяву «про розірвання трудових відносин iз товариством і звільнення за узгодженням сторін у зв'язку з переїздом на попереднє місце проживання», після чого повернувся до Москви).

      До проведення загальних зборів акціонерів виконувачем обов'язків голови правління ВАТ спостережна рада призначила Віктора Чернявського, який донедавна очолював правління ВАТ «Стахановський завод феросплавів» (група «Приват»), а цьогоріч був першим заступником голови правління ВАТ на Нікопольському феросплавному. Якщо Максим Широков стовідсотково був «людиною Пінчука», то про Віктора Чернявського цього не скажеш. Такий перебіг подій для зазвичай поінформованого Віктора Пінчука був неприємним сюрпризом. Контрвипад не забарився: на сайті «Укррудпрому» 30 жовтня з'явилася заява спостережної ради ВАТ «Дніпроспецсталь» за підписом її голови Максима Басова (він же — заступник голови правління корпорації «Інтерпайп»): який, мовляв, Чернявський? Ніякого засідання ради не було, і «туфта» все те, що скріпить своїм підписом «непризначений голова правління», — угоди й контракти, укладені з іншими юридичними особами. У свою чергу, Віктор Чернявський поширив заяву, в якій стверджується, що пан Басов у такий спосіб намагається кинути тінь на імідж «Дніпроспецсталі» як надійного ділового партнера, і що він це робить уже як екс-голова спостережної ради. Згодом Максима Басова замінили іншою людиною. За офіційно ще не підтвердженою інформацією джерела, якому можна довіряти, спостережну раду ВАТ очолив пан Булимов, керівник компанії Trade-Invest Group Ltd, яка є структурним підрозділом «Енергетичного стандарту» Костянтина Григоришина.

      Його екс-партнер Віктор Пінчук навряд чи бездіяльно спостерігатиме за таким перебігом подій. Подейкують, начебто юристи «Інтерпайпу», надбавши досвіду спілкування з Фемідою, використають його і для лобіювання інтересів ТОВ «Регіонпромсервіс» — тільки б «насолити» Григоришину. Тим цікавіші деякі деталі, що з'ясувалися в ході підготовки до судових слухань щодо промполігону. Зокрема, така: у ТОВ «Регіонпромсервіс», як зізналася його директор Алевтина Сердюк, невеликий штат. «Ми здійснюємо лише загальне управління проектом, а розробку балки Середньої ведуть суборендарі», — пояснила вона. Приватні структури мінімізували витрати на виконання комплексу природоохоронних заходів. Ще 8 червня прокуратура Запорізької області порушила кримінальну справу за фактом забруднення довкілля внаслідок господарської діяльності низки компаній (з-поміж них — «МІГ-2000», «Алмекс», «Промислові метали», «Центр-Агроресурс», «УСС»). Лише один «Регіонпромсервіс», як випливає з матеріалів кримінальної справи, завдав збитків на 2 мільйони 167 тисяч гривень. Проте, мабуть, не бояться прокурорських перевірок приватні структури. Більше того: вони вважають, що Феміда може їм, за великим рахунком, розв'язати руки для нечистого, у будь-якому розумінні, бізнесу.

      Глава держави, звісно ж, не може чинити тиск на суд. Прикро, але факт: «балом» у балці Середній, як і раніше, правитимуть спритники, і відбуватиметься це на збиток запорізькій громаді і державі, яка все декларує намір стати правовою. Відтак важко спрогнозувати, кому 29 листопада господарська Феміда адресуватиме свій вердикт: «Відваліть! Це не ваші відвали...».