Син за батька

26.11.2005

Ігор КОРОЛЬОВ

Джуліус Агахова загубився в оборонних редутах румунів. (Фото РЕЙТЕР.)

Мірча Луческу не приховував, що пишається тим, як його син Разван, одержавши європейський диплом у Німеччині, розпочинає тренерську кар'єру. І хоч би які «золоті гори» пропонували наставнику «Шахтаря» в Румунії, він твердо вирішив, що його повернення на батьківщину лише завадить Луческу-молодшому стати самостійним сильним тренером. Унікальне для єврокубків протистояння команд батька й сина наводить на думку, що Разван Мірчович уже відбувся як наставник, тому... Ні, в жодному разі не хотілося б, щоб це сприймалося як натяк на доцільність відставки тренера гірників. Просто «Рапід» із Бухареста позавчора настільки грамотно зіграв зі «східноєвропейським «Челсі», що батькові тепер не варто побоюватися, нібито його повернення на батьківщину може чимось зашкодити кар'єрі сина.

Погодьмося, саме містер Луческу наблизив гру «Шахтаря» до рівня елітних клубів континенту так, як це не вдавалося ані Невіо Скала, ані Бернду Шустеру. І тому робити занадто серйозні висновки з мінімальної поразки в «сімейному дербі» не варто. Зрештою, перемоги румунів у Донецьку — це вже традиція. Пригадаймо, як познущалося над амбіціями «помаранчево-чорних» свого часу «Динамо» (Бухарест), як тут же в такому ж тактично грамотному і «прудконогому» стилі виграла національна збірна Румунії. Ті поразки були дуже корисними, бо яскраво демонстрували недоліки наших команд. Ось і цього разу (щоправда, не вперше) суперник показав Мірчі Луческу, що його підопічні ще не навчилися адекватно ставитися до своєї ролі — ролі фаворитів.

У цьому поєдинку, очевидно, не може бути особливих претензій до Матузалема й Елано (хоча останній міг би й реалізувати принаймні одну з двох реальних гольових нагод), інші ж гірники зіграли чи не найгірший свій матч за останній час. За відсутності травмованих Брандао, Маріки (дякуємо за «допомогу», пане Кварцяний!) та Воробея з'явився шанс заявити про свої бомбардирські здібності у Беліка та Агахови, але вони цей шанс не використали, «розчинившись» у чудово організованих захисних редутах гостей. До цього слід додати, що гра господарів збідніла і через несподівано низьку ефективність флангів, які цього разу були... суто румунськими. Ну те, що Стойкан не зіграє на рівні Срни, можна було очікувати, але «лівша» Рац? Чи, можливо, він просто «перегорів» від надто великого прагнення показати своїм колишнім одноклубникам, на який високий рівень вийшов у Донецьку?

Також з'ясувалося, що і Гюбшман програє в позиційній грамотності ще одному «луцькому пацієнту» — турку Сейхану Толзі. У першому таймі всі три напівгольові моменти гостей після контратак виникали саме «з-під чеха». А враховуючи надто обережну гру обох опорних півзахисників «Шахтаря», які віддавали перевагу стилю «поперек-назад», не варто дивуватися, що до перерви донеччани не створили жодного гольового моменту біля воріт команди з п'ятого «кошика» групового «посіву» Кубка УЄФА.

Мотивовані гості зрештою приноровилися до одноманітної повільної гри і почали свої «набіги» на володіння Яна Лаштувки, який уперше стояв у «рамці» після травми. У «Шахтаря» ж за відсутності командної гри залишалася надія на індивідуальні дії своїх «технарів». Напевно, з таким задумом Мірча Луческу випустив на поле ще двох бразильців — Жадсона і Фернандіньйо, але й вони загубилися у щільній грі з дрібним фолом. Тактиці гостей сприяла і британська манера суддівства валійця Річардса, який дозволяв «чоловічу боротьбу».

Загалом матч котився до нульової нічиєї, коли трапилося те, що властиве молодим і нахабним: Маріус Малдарасану зробив «клоунами» відразу двох основних гравців балканських збірних. Спочатку він звільнився від опіки серба Дуляя, пустивши м'яч тому між ноги, а потім, змістившись у центр, пробив «транзитом» через хорвата Срну у ворота Лаштувки — 0:1.

Ця перемога вивела «Рапід» на перше місце в групі, а «Шахтар» замість святкування дострокового виходу у «плей-оф» має тепер думати, як узяти бодай очко у своєму останньому матчі в групі G на полі «Ренна». До речі, у Франції, крім травмованих, не допоможе гірникам і Маріуш Левандовський, який пропустить останній поєдинок групового етапу через другий «гірчичник».

Разван Луческу, головний тренер «Рапіда»:

— Перед грою я сказав батькові, щоб він, незалежно від результату, не переживав за мене, бо в мене твердий характер і я витримав би удар у разі поразки «Рапіда». Але десь у глибині душі я бажав, щоб ми все ж перемогли... Ми готувалися до цієї зустрічі, роблячи акцент на тому, що можемо бути вищими за «Шахтар» у психологічному плані. Адже їхні гравці навіть не припускали, що команда батька може програти команді сина. Крім того, перед цією грою у «Шахтаря» було вже шість очок, тож мені було легше, ніж батькові, мотивувати своїх підопічних.

Для нас це величезна перемога на даний момент. І все одно я відзначу, що це — один із найсіріших вечорів у моєму житті. Якщо чесно, мені навіть соромно, тому що я... радів одразу після матчу поразці мого батька. Це взагалі нестерпно! Не можу сказати, що ця перемога заслужена за грою.

Мірча Луческу, головний тренер «Шахтаря»:

— Виграла команда, яка заслужила перемогу більше, ніж суперник. «Рапід» грав набагато краще, ніж ми, — більш організовано й уважно. У «Рапіда» було три гольові моменти, а в нас, на жаль, жодного. Як бачимо, мотивованість і самовідданість гравців «Рапіда» принесла свій результат. Вітаю Развана та його команду.

Нашим футболістам потрібно повернутися на землю, щоб більше віддаватися на полі. Почнемо все спочатку: вихід із групи ще розігрується.