Учора Руслана презентувала в київському клубі альбом ремiксiв. Якщо точніше, то від знаймих до оскомини «гей-гей» і «шиді-риді» на платівці Ruslana. Club'in мало що залишилося, і вийшла вона лише під саунд-продюсерством співачки. Альбом — це результат співпраці Руслани з діджеями та саунд-продюсерами Європи. Попередньо на своєму сайті співачка оголосила конкурс діджеїв й імена переможців, чиї треки увійшли до фінальної версії альбому, такі: DJ Small & LV, DJ Sender з проектом Treat Brothers, СJ Nekrasoff (Україна), DJ Nick (Aвстрія), DJ Zebra (Фінляндія) і група HAREM (Туреччина). Музичний напрямок альбому — house, tribal, electro, pumping, ethno-dance. Альбом вийде в роздрібний продаж на СD окремими треками, а також на вінілі у вигляді готових для міксування сетів і буде додатково розповсюджуватись серед українських та європейських діджеїв i нічних клубів на спеціалізованому порталі www.ruslanaclub.in.
Тим часом гурту «Тартак» за піаром Руслани не встигнути, але і вони на початку грудня видають новий ремікс-альбом «1-й комерційний». Своє бачення пісень «Тартака» презентуватимуть «Аби МС», «Фактично Самі», колишня електронна формація «Да Синтезаторс», Василь Ткач (він свого часу прославився тим, що забезпечив якісними фонограмами левову частку учасників фестивалю «Червона Рута 1997»), клавішник «Другої ріки» Сергій «Шура» Гєра, власне діджей «Тартака» Архітектор Мендісабаль та інші — загалом це 17 треків. Олександр Положинський розповідає «УМ», що навмисне пісні не вибирали, але так виходить, що майже всі з них будуть до «окліпованих» пісень iз кожного альбому. Повторів пісень у різних діджейських інтерпретаціях не буде, виняток — «Буча-Чака».
Усе життя я соромилась співати. І на те були всі підстави: відчувала, що неправильно відтворюю мелодію, голос здавався якимсь «глухим», нецікавим. Але парадокс у тому, що з дитинства саме спів надзвичайно вабив мене: весь вільний час я слухала музику. Можливо, та любов передалася від тата. Він самостійно вивчився грі на декількох народних інструментах, завжди натхненно співав у колі друзів. >>
Ось уже півтора місяця найпопулярнішим музичним хітом в Україні є Державний Гімн. Ще ніколи не звучав він так часто і так масово. Його виконанням були позначені трагічні передранкові години 30 листопада та драматична ніч 11 грудня. Він палко лунав із вуст кожного, хто приходив на Майдан. З ним зустрічали Новий рік півмільйона українців. >>
Раніше, ще до середини грудня, на Майдані раніше суворо дотримувалися традиції щогодини співати «Ще не вмерла». Чоловіки знімали шапки і разом із жінками прикладали руки до серця, виконуючи Гімн України. Новий закон Майдану всім настільки сподобався, що заради виконання Гімну переривалася будь–яка робота, розмова, дискусія. >>
У Японії, коли дитина йде до школи, вона знає 300 народних пісень. В Україні навіть не кожен студент може підтримати своїм голосом співочу компанію. У школах на «народознавство», де б мали вчити звичаї та обрядові пісні, виділяється одна година на тиждень, і то не всі вчителі ставлять перед собою мету розспівати молоде покоління. >>
Для тих, хто не сприймає фольклор у чистому вигляді, музиканти подають етномузику у сучасних обробках. Буває, слухаєш якусь рок–ватагу з роззявленим ротом від захоплення, і навіть не підозрюєш, що цю пісню музиканти привезли з експедиції з Полтавщини чи Карпат. >>
Здається, лише ці корифеї українського рок–панку знають, що таке справжні «танці». У далекому 1987 році квартет молодих зухвалих хлопців уперше вийшов на фестивальну сцену Київського року–клубу і зіграв так, неначе знав, що на наступну чверть століття місце легенд українського року вже їм забезпечено. >>
