Принцеса-воїн

26.11.2005
Принцеса-воїн

      «Вистачить цих Барбі з єлейними голосочками», — вирішила молода співачка Міка Ньютон і стала аномальною. Розповіла в однойменній пісні всю правду про себе: «Я не знаю, где мышь у компьютера», — хоча, потім обнадійливо додала: «В ночниках не тусую, колес не глотаю... Не читаю про секс — я совсем не такая!». Тезка Міка Джагерра й Ісаака Ньютона заручилася впливовою підтримкою продюсера Ані Лорак Юрія Фальоси, продюсерів гурту «Ума Турман» Олени Михайлової (у минулому керівника компанії Real Records та M-Art Records, зараз — Velvet Music) і Ліани Меладзе (сестри Валерія і Костянтина Меладзе), композитора Руслана Квінти (працює із Софією Ротару і Аліною Гросу) і записала цілий альбом під кодовою назвою «Аномалія».

 

      Дванадцять композицій платівки і ремікс на вже відому «Лунапарк», плюс чотири відео: перше «Убежать» — надто викличне (оголені тіла, наркоманія, дитяча проституція) і в ротацію не потрапило, інші — відомі багатьом: «Аномалія», «В плену», «Лунапарк». Крім цих пісень, варто звернути увагу на безперечно цікаву лірику (тексти авторства Віталія Куровського): в майже хіп-хоповій пісні «Пожарные» опиняєшся «на другой планете, вокруг одни поля, и маки-маки-маки, и я твое лицо увидела в газете, часы сказали «ля» и «таки-таки-таки», з ліричною «Голые лошади» їдеш з останнього шкільного екзамену на «белых лошадях», «черных воронах» і перебираєш між пальцями свої «годы школьные — синие, красные и рок-н-рольные». В «Цунами» з експресивним приспівом Міка, «девочка-пожар, девочка-ветер», але в кутику душі, замотаної картатим пледом — все ж принцеса, розповідає, що «меня нельзя разорвать на параллели, меня нельзя, как песню спеть». Загалом, альбом сируватий, але він — дебютний, почерк простежується, люди будуть. Не можна не згадати Ньютонову фішку-авіацію: «Гагарин, ну где же ты парень?», «Мне нужно срочно купить самолет, еще мне нужно купить эту осень, ее большие, больные глаза», та й на саму презентацію Міка... прилетіла.

      «Звичайно, «аномальний» альбом ми повинні відповідно презентувати», — якось подумав Юрій Фальоса і згадав про свою професію (закінчив Київський авіаційний університет, працював у Магадані начальником відділу техтранспорту і народився 12 квітня, через 15 років після польоту Гагаріна), а також про плани на найближче майбутнє («Наша акція — це не випадково, я хочу повернутися в авіацію і створити компанію, яка просуватиме українські літаки, наприклад «Руслани», на міжнародний ринок). Отож студентів, журналістів та працівників авіаційної галузі запросили на київський завод «Авіант», а саме в ангар, де збирався найбільший у світі літак «Мрія».

      Під хвостом літака АН-124 «Руслан» встановили сцену, під бортом — гримерні, а під крилами — фуршет. Спеціально з Москви прилетіла, треба розуміти, компанія «Вельвет М'юзік» у повному складі, прихопивши із собою журналістів усіх провідних телевізійних каналів. Фальоса говорить «УМ», що з Росією почав працювати тільки в цьому роцi. Альбом випустив російський рекординг «Стиль Рекордз». За іронією долі день презентації збігся з річницею Помаранчевої революції, і, зважаючи на те, що цьогоріч ім'я Фальоси особливо часто згадували у зв'язку з участю Ані Лорак у передвиборчій кампанії Віктора Януковича, цей момент можна відповідно трактувати. «Чесне слово, я навіть не знав, що сьогодні річниця Революції, дізнався тільки, коли проїжджав по Хрещатику...» — коментує «УМ» продюсер, а зі сцени додає: «Все одно у нас тепліше і цікавіше». Насправді презентацію вже навмисне переносили: не змогли приїхати брати-«уматурмани», у яких тепер по сім концертів на день — це, звісно, вагоміша причина, ніж якісь там наколоті апельсини і «оранжевий сброд на Майданє»...

      А Міка Ньютон продемонструвала свою відданість «хрещеним від музики» й, елегантно жестикулюючи, як справжня принцеса, на запитання, з ким би ви заспівали дуетом, відповіла так: «З Ані Лорак, ну або з «Умою Турман», а з якимсь співаком, мабуть, ні — на нашій естраді вже є проект «Непара». Ви, шановні «ля-ля-фани», звісно, не слухаєте російську попсу, тому я скажу, що проект «Непара» є в ЇХНЬОМУ шоу-бізнесі... Хоча, може, умовою московських продюсерів був переїзд Міки до Росії, де вона, між іншим, найближчим часом зніматиметься у фільмі.

      На ангар падав минулорічний сніг...

  • Знайти «скриньку», де захована ваша пісня

    Усе життя я соромилась співати. І на те були всі підстави: відчувала, що неправильно відтворюю мелодію, голос здавався якимсь «глухим», нецікавим. Але парадокс у тому, що з дитинства саме спів надзвичайно вабив мене: весь вільний час я слухала музику. Можливо, та любов передалася від тата. Він самостійно вивчився грі на декількох народних інструментах, завжди натхненно співав у колі друзів. >>

  • Гімн як літургія, марш і романтика

    Ось уже півтора місяця найпопулярнішим музичним хітом в Україні є Державний Гімн. Ще ніколи не звучав він так часто і так масово. Його виконанням були позначені трагічні передранкові години 30 листопада та драматична ніч 11 грудня. Він палко лунав із вуст кожного, хто приходив на Майдан. З ним зустрічали Новий рік півмільйона українців. >>

  • Паливо революції

    Раніше, ще до середини грудня, на Майдані раніше суворо дотримувалися традиції щогодини співати «Ще не вмерла». Чоловіки знімали шапки і разом із жінками прикладали руки до серця, виконуючи Гімн України. Новий закон Майдану всім настільки сподобався, що заради виконання Гімну переривалася будь–яка робота, розмова, дискусія. >>

  • Ведмідь на вухо наступив, та співати будеш

    У Японії, коли дитина йде до школи, вона знає 300 народних пісень. В Україні навіть не кожен студент може підтримати своїм голосом співочу компанію. У школах на «народознавство», де б мали вчити звичаї та обрядові пісні, виділяється одна година на тиждень, і то не всі вчителі ставлять перед собою мету розспівати молоде покоління. >>

  • Вояки з гітарами

    Для тих, хто не сприймає фольклор у чистому вигляді, музиканти подають етномузику у сучасних обробках. Буває, слухаєш якусь рок–ватагу з роззявленим ротом від захоплення, і навіть не підозрюєш, що цю пісню музиканти привезли з експедиції з Полтавщини чи Карпат. >>

  • «Вопіющі» 26 років

    Здається, лише ці корифеї українського рок–панку знають, що таке справжні «танці». У далекому 1987 році квартет молодих зухвалих хлопців уперше вийшов на фестивальну сцену Київського року–клубу і зіграв так, неначе знав, що на наступну чверть століття місце легенд українського року вже їм забезпечено. >>