Менше того, я чекаю на нього. І щодня з понеділка по четвер із 24.00 по 1.00 під звуки бадьорої музички зручно вмощуюсь на улюбленому диванчику, цинічно закликаючи чоловіка приєднуватися до високого феміністичного мистецтва. Це вже перетворилося на ритуал. Чоловік традиційно відмовляється складати мені товариство. Мотивуючи це тим, що вважає нижче власної гідності дивитися тупоголові серіали. Насправді він просто соромиться дивитися його зі мною. Це я знаю напевно. Бо, відверто кажучи, й сама б не хотіла дивитися «Секс і місто» разом із чоловіком. Занадто інтимна стрічка як на подружній перегляд. Зі старшим сином — будь ласка. Дивимося — хихикаємо, сміємося, регочемо до сліз. Чоловік у сусідній кімнаті — заздрить, але до нас не приєднується.
Серіальчик склепано на межі фолу. Чотири героїні фільму — «елітні» (себто розумненькі, доволі мистецькі, цілком закомплексовані, хоч по життю активно намагаються це спростувати) панянки з Манхеттену, давні й щирі подружки. До речі, я ніколи не мала колежанки, щоб обговорювати з нею теми, які регулярно на «дєвішніках» обговорюють мої американські ровесниці. Та й саме таке явище, як «дєвішнік», відверто кажучи, я не надто розумію. Тож серіальчик цей для мене — саме те, чого по життю бракувало. До того ж — бездоганно продубльований українською, що в моєму особистому рейтингу додає цьому продуктові кілька плюсів. Сфільмовано «ковбаску» за твором «просунутої» панянки на ім'я Кендес Бушнел, колумністки із New York Observer. Її роман «Секс у великому місті» став продовженням популярної газетної колонки. Кендес Бушнел спершу вела колонку від першої особи, та згодом довелося вигадати персонажа Керрі Бредшоу. Письменниця не надто хотіла, щоб її батьки, прочитавши донеччині шедеври, збагнули, який рейвах коїться у її житті.
Ніж писати про цю стрічку, краще рекламувати «орбіт». Себто краще жувати, ніж говорити.
Як я вже сказала, у центрі цього «відірваного» серіалу — четверо незаміжніх подружок: Керрі Бредшоу (Сара Джесіка Паркер), Міранда Хоббс (Синтія Ніксон), Шарлотта Йорк (Крістін Девіс) та Саманта Джонс (Кім Кетрол). Найцінніше в цьому серіалі те, що його створено за справжнім літературним твором, а не попсовим телесценарієм. Тому коли я нарешті примусила себе сісти біля ящика з ручкою і блокнотом у руках, то перетворилася не на легковажну тітку-телеглядачку, а на стенографістку. Адже кожна серія стрічки так і проситься, щоб її розібрали на цитати.
Попри доволі «стрьомні» теми серіалу, скажімо, різновиди сексу та вібростимулятори, мастурбація, гомосексуалізм (о, Мати Божа! Чого там тільки нема!?), у фільмі практично відсутнє «ню» як таке, тим більше — порнографічні сцени. Щойно серіал запустили у Штатах, цнотливі батьки були шоковані його відвертістю. Проте згодом самі взялися радити дітям-тінейджерам дивитися «Секс і місто».
Сама авторка спершу несамовито пишалася серіалом. Проте згодом почала різко критикувати екранізовану версію свого дітиська, звинувачуючи авторів сценарію у все більшому відході від оригіналу й в «обруталенні» своїх героїнь. «Складається враження, — скаржилась Кендес, — що сценарій доручили писати повіям і гомосексуалістам. Це зовсім не те, що я прагнула донести своєю книжкою».
Та й не лише авторка, а навіть акторки тривалий час не могли прийти до тями від своїх героїнь. Скажімо, Крістіан Девіс (Шарлотта) просила своїх батьків не дивитися серіал, а бабульці не сказала навіть назви. «На бабусине запитання, де я знімаюся, — розповідає акторка, — я відповідаю, що в комедії».
На відміну від Крістін, її колега Кім Кетрол (Саманта) у житті така ж розкута, як і в серіалі. Кім може цілком спокійно ходити голою в загальній душовій, без жодних комплексів заводячи світські бесіди з абсолютно незнайомими людьми.
Головна героїня стрічки — Сара Джесіка Паркер (Керрі) — свою першу роль отримала в одинадцять років. Це була бродвейська постановка «Невинні». Невдовзі дівчинку запросили у відомий мюзикл «Звуки музики», після якого мюзикли пішли один за одним. Першу телевізійну роль Сара отримала 1982 року, знявшись у ситкомі. Серйозні ролі в Голлівуді прийшли до акторки трохи згодом. Подейкують, серйозну увагу на неї звернули після її бурхливих романів з Робертом Дауні-молодшим, Ніколасом Кейджем та Джоном Кеннеді-молодшим. Але головним чоловіком її життя став актор Метью Бродерік, за якого вона вийшла заміж, а три роки тому народила синочка Девіда.
Про Сару Джесіку Паркер розповідають як про людину ризикову не лише в житті, а й на сцені. Скажімо, в одній виставі вона не побоялась зіграти роль... собачки! Але справді знаменитою Сару зробив саме серіал «Секс і місто».
Розкута Кім Кетрол — найстарша зі славетної сексуальної четвірки. Народилась акторка 1956 року у Велій Британії. У Лондоні ж Кім закінчила академію музичного й драматичного мистецтва. Кім Кетрол знялась у багатьох блокбастерах, зокрема у «Поліцейській академії», «Манекені» та «Маскараді». А за роль Джемі в художньому фільмі «Голі дівчата без купюр» мала численні захоплені відгуки критиків.
Синтія Ніксон (Міранда) народилася 1966 року і єдина зі своїх колег по серіалу виросла на Манхеттені. Свого часу Синтія відзначилася тим, що примудрилася одночасно грати у двох бродвейських виставах — «Переполох» Девіда Рабе та в «Реальній штучці» Тома Стопарда. Крім театральної кар'єри, Синтія є співзасновником театральної компанії «Драма департамент» і працює як продюсер.
Крістін Девіс (Шарлотта) народилась 1965 року в родині професора психології. Вже в першій своїй ролі — вона зіграла відлюдницю Брук Армстронг у фільмі «Мелроуз Плейс» — Крістін зарекомендувала себе талановитою й багатогранною акторкою. Найбільш вдалі її ролі — у трилері «Ядерний потяг», телевізійній стрічці «Смертельний погляд» та «Найстрашніша брехня». Життєві вподобання Крістін Девіс доволі парадоксальні. Вона серйозно займається йогою (навіть має власну школу), обожнює бігати підтюпцем, а також плести на спицях.
«Міранді стало цікаво: який вигляд матиме на її новому сучасному дивані цей підтоптаний чоловік?»
«Коли дочка повідомила мені, що вона лесбіянка, я відповіла: «Гаразд! Аби не республіканка».
«Твоя піхва, що, значиться у нью-йоркських путівниках? Я б не здивувалася, адже там завжди відчинено!»
Побачивши, що пошивка на подушку бракована, Сара подумала: «Невже все, що опиняється на моєму ліжку, приречене бути бракованим?»
«Після третього побачення я жадала його більше, ніж жменю рисових кульок».
Хто не знає Сашка Лірника? Виявляється, є такі. Та з кожним новим днем незнайків стає все менше: то книга з Лірниковими казками до рук потрапить, то диск хтось перепише й дасть послухати, то на телебаченні Лірникову вечірню казочку тато з мамою увімкнуть. Казкар постійно спілкується з читачами, слухачами й глядачами, їздить з волонтерською місією на Донбас, а також за кордон, до українців діаспори. >>
Професійна мандрівниця Ольга Котлицька цього тижня у Києві збирає друзів, щоб нагадати: телепроекту про подорожі, автором і ведучою якого вона є, уже 20. Спочатку був «На перший погляд», потім він трансформувався у «Не перший погляд». >>
Навіть якщо комедії не ваш улюблений кіножанр, варто подивитися на неперевершений талант однієї з найсмішніших сучасних коміків — американської акторки Меліси Маккарті у новій стрічці «Леді бос», що цього тижня виходить у прокат в Україні. >>
Телеведучий Дмитро Комаров на каналі «1+1» показав Камбоджу, Індію, Кубу, Болівію та інші країни такими, як ніхто не здогадувався. Він «вивертає» світ і показує його з вражаючих сторін. У кабінеті Дмитра в офісі «Плюсів», де ми ведемо розмову, ніби зібрані шматочки екзотичних країн, у деталях. >>
Упродовж останніх років вибагливі телеглядачі, які цінують свій час, усе частіше відмовляються від перегляду ефірів так званих великих каналів, де навіть у новиннєвих блоках орієнтуються на «інформацію розваг» — інфотеймент. >>
У Донецьк прибула група з 20 представників російських ЗМІ, перед якими поставлено завдання «фіксації обстрілів мирного населення українськими військовими», а також «консультацій» з організації провокацій, — повідомили в групі «Інформаційний спротив». >>
