Метро на... воді

      Не дивуйтеся — у цьому нічого геть неординарного немає. Йдеться все ж про водні лижі, які ми зазвичай уособлюємо з катером, що тягне їх по воді з пасажиром на борту. Певна річ, такий екстрім сприймався, швидше, відчайдухами.

      Тепер же виявляється, що воднолижний світ на катері клином не зійшовся. Адже існує значно привабливіша альтернатива — популярний в усьому світі комплекс для швидкісного катання на водних лижах без допомоги катера, охрещений дотепниками воднолижним метро. Катер тут замінює закільцьована система натягнутих між опорними щоглами по п'ятикутному периметру акваторії канатів, що приводить у рух потужний електродвигун. Лижник тут може розвивати швидкість зовсім не малу — від 20 до 60 кілометрів за годину.

      Ноу-хау належить німецькому інженеру Бруно Ріксену, великому прихильнику водних лиж. Саме він придумав ідею кільцевої канатної дороги, яку він же взявся тиражувати, спеціально для цього створивши фірму. За короткий час такі дороги завоювали мільйони прихильників у Європі та США. Ними облаштовують найпопулярніші пляжі та курорти, центри відпочинку та аквапарки. Загальна їх кількість нині вже сягнула півтори сотні, розквартированих у 33 країнах.

      Дніпропетровці ще за «царя Панька» на повному серйозі претендували на те, щоб презентувати таку кільцеву канатну дорогу вперше на весь Радянський Союз. Подумати тільки — її проект розробили ще в далекому 1969 (!) році. Певна річ, пристосувати хотіли розробку  Ріксена, бо інших просто не було. Однак тоді щось не склалося. Хоча й спромоглися на воднолижний стадіон з катером, від якого тепер, щоправда, залишилася тільки назва зупинки громадського транспорту.

      Святе місце залишалося порожнім протягом десятків років. Лише у 2002-му таку дорогу відкрили у Москві, а в наступному — і в Мінську...

      Дніпропетровськ нині наблизився до втілення у життя своєї давньої мрії як ніколи близько. Залишається тільки отримати «добро» від сесії міської ради на відведення невеликої ділянки землі на дніпровському березі.

      Щодо вартості ідеї, на думку її головного натхненника Юрія Єршова, хапатися за голову не варто  — якихось 300 тисяч доларів варті свічок.

      Отож останнє слово — за народними обранцями дніпропетровської міськради. Поквапитися їх цього разу змушує сама ситуація, бо, кажуть, на фінішній прямій можуть виявитися першими й кияни, які теж активно рухаються у напрямі втілення ідеї Бруно Ріксена у життя.