Напередодні виборів політичні партії глибоко перейнялися студентськими проблемами. І «морозівці», і «діти Литвина», і НСНУ — буквально всі зацікавилися життям пересічного студента. При цьому всі говорять, що дуже важливо розвивати студентське самоврядування. Але коли студентські організації (йдеться про громадські об'єднання, а не про молодіжне крило якоїсь із політичних сил) звертають увагу влади на студентські проблеми, провладні чиновники видають «мудру посмішку», мовляв, все зрозуміло, активізувалися студенти напередодні виборів не без допомоги опозиційних сил, і, мабуть що, за їхні гроші.
Так без належного розуміння зустріло Міносвіти намагання студентів не запроваджувати соціалістичний за своєю суттю закон про плановий розподіл вкупі з обов'язковим трирічним відробітком «освітніх послуг». Ніколаєнко досі вважає, що для студентів буде благом, якщо держава в добровільно-примусовому порядку забезпечить їх роботою.
У ВНЗ студенти мають лише дорадчий голос. І, як показала практика протистояння студентів рівненчан, сумчан та одеситів, дієвими є лише активні та радикальні дії — намети, заходи із залученням преси і навіть голодування. За таких складних умов в Україні розвивається студентський рух.
А ось активісти, які хочуть заробити депутатські пенсії, можуть гарно «попіаритися» на цій благодатній темі. Особливо якщо в них є партійна підтримка. Так на День студента молоде крило партії регіонів провело прес-конференцію та урочисте вручення листа зі стандартними вимогами (забезпечити гарні гуртожитки, зменшити корупцію у ВНЗ, знизити оплату за навчання, вводити болонські нововведення обережно тощо) Міносвіти та Мінкультуризму. Хлопці говорили гарно та правильно, правда, не без помилок в українській та не без збивання на російську. При цьому вони виступають за впровадження другої державної мови, що, переконані вони, не завадить розвитку української та не спричинить відтік «українських мiзкiв» до Москви.
Шкода, що за гарними словами більшості політичних сил не стоїть реальна турбота про студента. Молодь це розуміє, і тому намагатиметься розвивати самотужки неодноразово грубо використане як термін «самоврядування», але поза «круглими столами», поза політичними партіями, які себе дискредитували. Чи можливо це зробити в нашій країні без грошей? Життя покаже.
У Станично-Луганському районі Луганської області, більша частина якої підпорядкована Україні, із 24 середніх шкіл усього дві школи є українськомовними. Одна з таких шкіл — Чугинська загальноосвітня І — ІІІ ступенів, де впродовж 15 останніх років навчання здійснюється винятково державною мовою. >>
Останнім часом в iнтернеті з’явилися повідомлення про суперечності та недоліки, що нібито притаманні визнаному лідеру педагогічної освіти України Національному педагогічному університету імені М. П. Драгоманова, помилки, допущені його керівництвом тощо. Складається враження, що «хтось» прагне системної дискредитації вишу. >>
Якою була б сьогодні Україна, якби 25 років тому на полицях наших книгарень з’явилися сотні видань про українську історію і культуру — для дітей і дорослих? А школи отримали б новенькі комплекти репродукцій картин видатних українських художників на історичну тематику, портрети знаних постатей, краєвиди природних перлин України? >>
Міністерський аудит виявив у Харківському національному університеті радіоелектроніки багатомільйонні розтрати, у результаті чого одразу три проректори позбулися своїх посад. Але, незважаючи на сенсаційність цього повідомлення, його важко назвати фінальним акордом війни, що триває у цьому ВНЗ з осені минулого року. >>
Максим Луцький та весь екіпаж колишніх керівників Національного авіаційного університету чекає для себе «льотної погоди». Екс-депутат ВР від Партії регіонів, екс-голова Солом’янської райдержадміністрації Києва, екс-проректор НАУ, близький товариш сановитих утікачів Дмитра Табачника та Рената Кузьміна, Луцький прагне позбутися хоча б одного «екс» — разом із чотирма колегами з керівної верхівки НАУ, звільненими в.о. ректора університету через незаконне призначення та заключення контрактів екс-ректором Миколою Куликом з перевищенням службових повноважень. >>
Не кожна школа може похвалитися багаторічною історією. Столична Предславинська гімназія №56 функціонує в ошатному приміщенні колись міського училища для однорічного навчання грамоти дітей малозабезпечених киян, ухвалу про створення якого прийняла Київська міська дума ще у 1902 році. >>
