На вернісажі у трьох залах на другому поверсі музею не протовпитися — по-перше, художники такого калібру, як Гойя, для української столиці — велика рідкість, по-друге, відбитки з гравюр такого розміру, що роздивитися їх можна тільки зблизька, а по-третє, до кожного малюнка класик дрібненько написав пояснення, звідси й 80 міні-натовпів. Кожного цікавить, чи іспанське посольство привезло оригінали. Як пояснює координатор проекту Таня Грущенко, з гравюр, які, до речі, до Гойї (1746—1828) і високим мистецтвом не вважали, робляться паперові відбитки.

Про фільм «Біля ріки» Єва Нейман мріяла три роки. Не класично, чекаючи з моря погоди та розмірковуючи на тему «от якби», а досить активно та наполегливо, наближаючи здійснення своєї мрії з кожним наступним днем. Прочитавши оповідання Фрідріха Горенштейна, всесвітньо відомого письменника українського походження, дівчина знайшла його через довідку в Німеччині. І навіть переконала прозаїка написати сценарій до фільму «Біля ріки», зібравши в єдиний образ два свої оповідання — «Старі» та «Розмова».