Олена Ляшенко: За моїм виступом рідні хай спостерігають перед телевізором. Так спокійніше

       У 80-х роках минулого століття бум навколо фігурного катання у столиці був величезним — бажаючі могли влаштувати своїх чад до секцій хіба «по блату». На цій хвилі у три з половиною рочки почала займатися фігурним катанням і Оленка Ляшенко, яка вже за півроку пишалася першою перемогою — ледь вийшовши на лід, проїхала від бортика до бортика! Зараз перший номер вітчизняного жіночого фігурного катання готується до своєї четвертої Олімпіади, що вже є унікальним досягненням для «одиночниць».

      Колись легендарний єдиний олімпійський чемпіон дореволюційної Росії Микола Панін-Коломенкін шокував дітлахів, які приходили до нього в секцію, тим, що найголовніше у фігурному катанні — це вміння падати. Так ось, здається, що найбільша перемога Олени Ляшенко у кар'єрі — це злети після падінь. Турин-2006 стане для неї, очевидно, красивою крапкою у 26-річному житті на льоду. Анонсом до цієї глави її спортивного життя стала «пряма лінія» фігуристки з читачами газети «Команда», де поставив запитання i кореспондент «УМ». Відтак ми отримали остаточно сформуваний образ прими українського жіночого катання у період «після Оксани Баюл».

Хто ще зможе

дев'ять років чекати кроку вперед?

      Напевно, мало хто у «короткочасних» видах спорту зможе похвалитися таким «перервним» показником — дев'ять років між двома сходженнями на п'єдестал пошани європейської першості. Сьогодні Олена визнає, що свою першу «бронзу» на ЧЄ-1995 вона здобула завдяки випадку, оскільки тоді вона не входила до еліти. У Будапешті 2004-го вже інший «випадок» — суддівство — завадив «озолотити» статус фаворитки. «Срібною» Ляшенко стала лише тому, що Юлія Себастьєн була угоркою і виступала вдома, тож на її огріхи у довільній програмі арбітри заплющили очі. Але йдеться не про це, а про характер нашої фігуристки, яка стільки років уперто йшла до другої континентальної медалі. При цьому тричі ставала четвертою, що «вдарило» б по психіці багатьох. Секрет європейського довголіття нашої «Лайзи Мінеллі на льоду», як її називають у пресі, вочевидь, у цих словах: «Я не роблю різниці між рівнем змагань і своїм статусом на них, оскільки ніхто за мене не стрибає, не робить обертів, «доріжок» тощо. Найважливіше — те, як я підготувалася і психологічно почуваюся перед стартом. У Будапешті я мала чудовий настрій і відкатала свій, напевно, найкращий виступ у кар'єрі».

      Ці слова насправді багато значать, адже мало хто знає, яка Олена «самоїдка» — рідко коли вона буває повністю задоволена своїм виступом. І це ще один секрет її стабільності. До речі, на початку цього року Ляшенко стала на улюбленій «Європі» знову «бронзовою» і не де-небудь, а у майбутній столиці Олімпіади — Турині.

Від «Фріди» до «Піаністки»

      Катання Олени заслуговує повного букета епітетів — граціозність, вишуканість і елегантність. Але це — образ, а якою вона є в житті? Фігуристка визнає, що люди, які бачать її обличчя при оголошенні оцінки, явно вирішують, що вона стійка до емоцій і незворушна. Насправді ж, навіть втіливши образ героїні під музику з фільму «Фріда» у довільній програмі, Ляшенко розплакалася, побачивши саму кінострічку про важку долю мексиканської художниці-революціонерки.

      Коли Олену запитали про, здавалося б, звичайну річ — мрію життя, вона поставилася до цього надто серйозно і, підбираючи кожне слово, відповіла так: «Щоб у мене народилася дитина, яка б змогла довершити розпочате мною».

      У Турині Ляшенко виступатиме з короткою програмою «Очі Ханни» на музику з кінофільму «Піаністка», а, мабуть, завершить кар'єру довільною програмою під романтичну музику з «Вестсайдської історії» Леонарда Бернштейна.

      «Фігурне катання не відпускає мене», — зізнається спортсменка. Вона впевнена, що після Олімпіади-2006 залишиться у спорті, але чи в Україні — це питання, бо в нас завжди бракує льоду.

Четверта олімпійська

спроба

      Якими були враження у Олени від попередніх Олімпіад? Вона визнає, що з найголовнішими стартами чотириріччя у неї завжди виходило не так, як хотілося б: «Якщо відверто, то в Ліллехаммері багато чого ще не розуміла, адже потрапила туди на самому початку своїх змагань поміж дорослими. Хоча загалом відрізнити Олімпійські ігри від чемпіонату світу важко, у першому випадку просто більше психологічне навантаження. Можливо, тому й на наступних Іграх були невдачі».

      Тут слід зауважити, що свого часу Олена сказала коронну фразу: «Якби виступала за Росію чи США, то, напевно, мала б більше титулів». Зрозуміло, що йдеться про певні стереотипи суддів, до яких тепер додалися і японки, які виконують складні елементи. Запитав Олену: «А хоча б теоретично можна, бездоганно відкатавши свою програму, обійти титуловану суперницю, яка припустилася помилок?»

      — Це дуже важко. Загалом розраховувати на позитивний результат можна тоді, якщо виконати програму дійсно бездоганно. Але важко витримати напругу на таких змаганнях. Я не знаю, як повинні виступити вони і як я, щоб обійти їх. Усе залежатиме від арбітрів. Треба, щоб хтось упав і не підвівся (посміхається).

      — Вам би допомогло , якби в Турині вас підтримували знайомі і рідні?

      — У нас є група вболівальників, які за нами їздить на всі змагання. У мене є постійний, дуже набридливий фанат навіть у Франції... А щодо рідних... Я волію, щоб вони залишалися вдома перед телевізором. Так спокійніше.

      А взагалі я вважаю, що не обов'язково бути чемпіонкою — потрібно робити свою справу професійно, насолоджуватися своїм катанням, працювати для глядачів. Зараз спортсменки намагаються втиснути у свою програму якомога більше складних елементів, подекуди пропускаючи багато нюансів. Мені навіть важко уявити, що буде через п'ять років у фігурному катанні з такими темпами зростання складності програм...

ДОСЬЄ «УМ»

      Олена Ляшенко народилася 8 серпня 1976 року в Києві.

      Закінчила Національний університет фізвиховання і спорту України.

      Найвищі досягнення: чемпіонати Європи — «срібло» 2004 р., «бронза» — 1995, 2005 рр.  Перемагала на етапах серії «Гран-прі». Учасниця Олімпійських ігор 1994, 1998, 2002 рр.

      Майстер спорту міжнародного класу.

      У 2005-му одружилася з п'ятиборцем Андрієм Єфременком.